Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінсоцполітики у листі від 31.08.2017 р. №2288/0/101-17 зазначило, що чинне законодавство передбачає право працівників виконувати крім основної, іншу регулярно оплачувану роботу на умовах окремо укладеного трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві (установі, організації) або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом, тобто працювати за сумісництвом.
Працівникові, який працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час виходячи з передбачених умовами оплати праці складових (посадовий оклад, надбавки та доплати до нього тощо).
Згідно з постановою КМУ від 11.05.2011 р. №524 за медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів (установ), які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством, тобто за основним місцем роботи та за сумісництвом.
При цьому збереження середньої зарплати за основним місцем роботи та на роботі за сумісництвом здійснюється тільки, якщо працівник на цих робочих місцях здійснює медичну або фармацевтичну діяльність і, відповідно, займає посаду медичного або фармацевтичного працівника.
Якщо ж на одному з цих робочих місць працівник займає посаду, яка не відноситься до посад медичних або фармацевтичних працівників, то середня заробітна плата за час підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки зберігається лише за тим робочим місцем, на якому працівник займає посаду медичного або фармацевтичного працівника.
***
Читайте також:
