Коментар до листа Мінсоцполітики від 26.02.2019 р. №195/0/204-19
На початку свого листа Мінсоцполітики нагадує про загальні правила, якими встановлюється норма робочого часу працівника.
Так, згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Але, як звертають увагу фахівці Мінсоцполітики, при п’ятиденному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи. Тому за таких нормальних умов норма робочого часу визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня, із урахуванням її скорочення напередодні святкових та неробочих днів.
Тобто, у випадку, який встановлено ст. 50 КЗпП, тривалість робочого дня становить 8 годин (40/5). Оскільки йдеться про п’ятиденний робочий тиждень, саме так і виконується вимога щодо 40 годин робочого тижня. І лише напередодні святкових і неробочих днів (перелік яких встановлено ст. 73 КЗпП) тривалість робочих годин на день скорочується на 1 годину (ст. 53 КЗпП).
Саме так визначається норма робочого часу щомісяця, про яку Мінсоцполітики регулярно повідомляє у своїх листах та роз’ясненнях. Наприклад, про тривалість робочого часу на 2019 рік ми писали тут.
Звісно, що за таким звичайним графіком працюють не всі працівники. Роботодавцю дозволено встановлювати як меншу норму робочого часу, так і більшу кількість робочих днів на тиждень. І це теж відображено тут, де наводиться тривалість робочих годин на місяць як при звичайному графіку (40 годин) так і меншому (до 18 годин на тиждень).
Та, навіть, якщо ваше підприємство працює безперервно і доводиться певним працівникам встановлювати графік змінності, вам потрібно пам’ятати: скільки б робочих днів на тиждень не було в працівника, більшою ніж звичайна норма його робочих годин бути не може! Досягається виконання цієї умови шляхом регулювання тривалості зміни працівника і встановленням певного облікового періоду. Це і є особливостями підсумованого обліку робочого часу.
Норма робочого часу при його підсумованому обліку
Відповідно до ст. 61 КЗпП підсумований облік робочого часу запроваджується на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях (далі – підприємствах), а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу.
При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі.
Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 та 51 КЗпП.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку.
Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо.
При підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (ч. 1 ст. 59 КЗпП), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, як сорок дві години (ст. 70 КЗпП). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ч. 2 ст. 59 КЗпП).
Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Облік робочого часу щодо кожного працівника має провадитись наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду. Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів – до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів – на 1 годину.
У порядку, встановленому в колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п'ятиденного робочого тижня. Враховуючи те, що при п'ятиденному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи, норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п'ятиденного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів та вихідними днями в суботу і неділю.
Особливості оплати праці за підсумованого обліку
В кінці кожного місяця упродовж облікового періоду провадиться нарахування працівникам належної їм зарплати:
- основної заробітної плати;
- доплат;
- надбавок;
- за роботу у нічний час, святкові і неробочі дні.
У разі виконання працівником повної норми робочого часу, встановленої графіком виходу на роботу, йому нараховують зарплату не нижче ніж передбаченої в умовах трудового договору.
Про оплату праці при поденному обліку робочого часу ми писали тут. Така система оплати дуже проста – якщо нам не треба окремо оплачувати певні години (наприклад, нічні або надурочні), зарплату легко порахувати за кількість відпрацьованих днів. А ось якщо якісь дні працівник відпрацював не повністю (наприклад, через запізнення), вже без обліку відпрацьованих годин не обійтись.
Підсумований облік робочого часу орієнтований виключно на облік робочих годин. Відповідно і оплата праці відбувається за відпрацьовані години. А ось від якого показника слід відштовхуватись – від тарифної ставки, посадового окладу або інших, це визначається за домовленістю між працівником і роботодавцем.
Особливості оплати надурочних
Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст. 62 КЗпП). Час відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП в подвійному розмірі годинної ставки. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду або при звільненні.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період.
Саме тому, доки обліковий період не закінчився, встановити, чи були в працівника надурочні години, неможливо. А обліковим періодом, як ми зазначали вище, може бути не лише місяць, а й квартал або навіть рік. Графік змінності працівника може бути побудований таким чином, що в одному місяці працівник відпрацює більше годин, в іншому – менше. Головне, щоб у загальній сумі кількість запланованих робочих годин не перевищувала норму (40 годин на тиждень).
Наприклад, у 2019 році максимальна кількість робочих годин, які можна встановити за графіком такому працівнику, становить 1993. Більше в його графіку бути не повинно! Адже до надурочних робіт працівники залучаються у виключних випадках, які запланувати неможливо (всі вони перелічені у ст. 62 КЗпП).
Та, навіть, якщо у вас такі надурочні (не передбачені графіком) відпрацьовані години виникли (і ви їх зафіксували в табелі), пам’ятайте (ст. 65 КЗпП): надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік!
Як визначити годинну ставку, якщо працівнику встановлено оклад?
Оскільки надурочні години оплачуються за погодинної та відрядної системи оплати праці за подвійною годинною ставкою, виникає логічне запитання щодо визначення оплати за годину, якщо встановлено оклад.
Фахівці Мінсоцполітики пропонують: при визначенні годинної ставки для оплати відпрацьованого часу необхідно місячний оклад працівника розділити на місячну норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами трудового розпорядку.
Приклад. Встановлено посадовий оклад 5000 грн. Працівник має відпрацювати за графіком певного місяця 160 годин. Але фактично було відпрацьовано в цьому місяці 169 годин. Як порахувати його зарплату?
Тут можливі два варіанти:
- Обліковий період календарний місяць, у працівника є надурочні години 169 – 160 = 9 годин. І буде правильним розрахунок: 5000грн/160 год.*160 год+5000грн/160 год.*9 год. *2 = 5562,50 грн;
- Якщо обліковий період є більшим за місяць, то кількість надурочних годин в кінці такого місяця порахувати неможливо. Тому в цьому місяці працівнику буде нараховано: 5000 грн/160 год.*169 год. = 5281,25 грн. Чи будуть в працівника надурочні години, з’ясується у місяці закінчення облікового періоду. Тоді ж ці надурочні години (за наявності) будуть оплачені.