Мінекономіки у листі від 10.07.2025 №4701-05/47764-09 інформує, що згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон №504) право на відпустки забезпечується, зокрема гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади); заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом №504.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону №504).
Це правило зберігається і під час воєнного стану. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону №2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Йдеться про те, що деяким категоріям працівників тривалість щорічної основної відпустки встановлена у більшому, ніж 24 календарні дні, розмірі. Однак, на час воєнного стану, скористатися такі працівники можуть лише 24 днями в розрахунку на робочий рік, решта днів відпустки, на бажання працівника та за домовленістю із роботодавцем, або надаються працівнику без оплати або надаватимуться з оплатою вже після скасування/припинення воєнного стану. Втім, це правило не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
Також, як в мирний час, так і під час воєнного стану, заберігається правило грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки (ст. 24 Закону №504, ч. 1 ст. 12 Закону №2136).
Що робити, якщо працівник вирішив звільнитися до закінчення відпустки?
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором (ст. 21 Закону №504).
Тобто, зазвичай працівник ще до початку відпустки вже отримав відпускні із розрахунку повної тривалості такої відпустки.
Якщо він вирішує звільнитися до закінчення відпустки, виходить, що він нею скористався не до кінця, і отримав зайві відпускні. Але чи можна їх сторнувати (відрахувати з доходів працівника)?
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 127 КЗпП встановлено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати за час відпустки встановлено ст. 22 Закону №504. Частиною першою цієї статті передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав (використав) відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Вимоги щодо здійснення відрахування за час невикористаної відпустки у випадку, якщо працівник звільняється під час відпустки, законодавством прямо не передбачено. На цьому наголошує Мінекономіки в коментованому листі.
Але така відповідь породжує ще більше запитань.
Зрозуміло, якщо працівник пішов у відпустку, надану наперед (до того, як працівник відпрацював повністю робочий рік, за який вона була надана), отримав відпускні і звільнився посеред відпустки – зайві відпускні з нього утримуються.
А якщо він цю відпустку заробив? Як бути із компенсацією за невикористану відпустку в такому випадку? З одного боку, працівник частину відпустки не використав, і за цю частину йому належить компенсація. З іншого боку, він за цю частину відпустки отримав відпускні, які, як вважає Мінекономіки, утримати з працівника немає законодавчих підстав. На нашу думку, в такому випадку компенсація за невикористану відпустку виплачуватися не повинна. Проте, щоб дізнатися думку Мінекономіки з цього приводу, треба буде отримати нове роз’яснення.
***
Читайте також: Право на відпустки в разі звільнення