21 січня 2026 року Г. Третьякова та ін. нардепи зареєстрували у ВРУ законопроєкт №14389 "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо удосконалення механізму забезпечення розумного пристосування".
Мета законопроєкту полягає у забезпеченні реалізації прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, що гарантовані Конституцією України, національним законодавством і міжнародними договорами України, на рівні з іншими особами, недопущення їх дискримінації шляхом удосконалення механізму здійснення розумного пристосування, зокрема для забезпечення рівних можливостей для реалізації права на працю, отримання роботи, просування по роботі (службі).
Проєктом Закону пропонується внести зміни до Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо удосконалення механізму забезпечення розумного пристосування, якими передбачається, зокрема:
1) зобов’язання роботодавця на всіх етапах трудових відносин, а також протягом усього строку дії трудового договору або контракту здійснювати заходи розумного пристосування за заявою особи з інвалідністю з метою забезпечення рівних можливостей для реалізації права на працю, отримання роботи, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі);
2) відмова у розумному пристосуванні працівнику допускається лише у разі, якщо здійснення відповідних заходів створює непропорційний або невиправданий тягар, з урахуванням таких факторів:
3) обсяг ресурсів, необхідних для здійснення заходів розумного пристосування, у тому числі фінансових, матеріальних, людських та організаційних;
- вартість і масштаб запропонованих заходів;
- можливість отримання зовнішньої підтримки, компенсацій або дотацій, у тому числі за рахунок державного або місцевих бюджетів, державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття чи грантових програм;
- очікувана користь від заходів для особи з інвалідністю, а також вплив їх реалізації на трудовий колектив, організацію виробництва чи надання послуг;
- обов’язок доведення непропорційності або невиправданості тягаря покладається на роботодавця;
4) потреба у розумному пристосуванні може бути підтверджена індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю;
5) особа з інвалідністю має пріоритетне право на визначення переліку та форм заходів розумного пристосування, яких вона потребує. Роботодавець забезпечує впровадження таких заходів на підставі заяви особи, з урахуванням наданих нею висновків фахівців або індивідуальної програми реабілітації;
6) фінансове забезпечення заходів розумного пристосування здійснюється за рахунок власних коштів, коштів місцевих бюджетів, Державно фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів, передбачених у рамках програм сприяння зайнятості населення в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України;
7) компенсація витрат на заходи розумного пристосування або дотація на їх реалізацію надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції або державною установою, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальним послугами осіб з інвалідністю;
8) право на отримання компенсації витрат на заходи розумного пристосування або дотації на їх реалізацію мають особа з інвалідністю, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, незалежно від дати державної реєстрації їхньої підприємницької діяльності або дати взяття на облік як осіб, що провадять незалежну професійну діяльність.
У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.