Чи має працівник право наполягати на дистанційній роботі?
Під час воєнного стану в Україні формат роботи для багатьох змінився: дедалі частіше працівники працюють з дому або дистанційно. Проте виникає логічне питання - чи може ініціатива такого переведення виходити саме від працівника і чи зобов’язаний роботодавець погодитись.
Працівник має законне право вимагати переведення на дистанційну або надомну роботу лише в одному чітко визначеному випадку. Йдеться про ситуацію, коли на робочому місці щодо нього були вчинені дії з ознаками дискримінації, домагання або насильства.
У такій ситуації працівник може звернутися з вимогою про тимчасове переведення на дистанційну роботу строком до двох місяців.
Водночас роботодавець має право відмовити у переведенні, якщо
- характер трудових обов’язків не дозволяє виконувати роботу дистанційно;
- працівник не надав доказів фактів дискримінації, домагання чи насильства.
У звичайних умовах дистанційна робота оформлюється шляхом укладення письмового трудового договору. Проте в період воєнного стану або інших надзвичайних обставин закон дозволяє роботодавцю запроваджувати дистанційний формат роботи на підставі наказу чи розпорядження - без укладення окремого договору.
Пам’ятайте: право на працю - це важливо, але не менш важливими є гідні умови та повага. Якщо робота не відповідає вашим цінностям чи безпеці, завжди є можливість зробити інший вибір.
Також хочемо нагадати, що трудове законодавство України передбачає три основні підстави для припинення трудових відносин:
- з ініціативи працівника — стаття 38, стаття 39 КЗпП України;
- за згодою сторін — пункт 1 статті 36 КЗпП України;
- з ініціативи роботодавця — стаття 40, стаття 41 КЗпП України.
