12 лютого 2026 Г. Третьякова зареєструвала у ВРУ законопроєкт №14403-1 "Про внесення змін до пункту 18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо порядку надання відпусток під час дії воєнного стану". Він є альтернативним до законопроєкту №14403, про який ми розповідали у цій новині.
Як зазначено у пояснювальній записці, на відміну від основного законопроєкту, який передбачає внесення змін до законодавства про працю та фактично змінює загальний правовий режим регулювання робочого часу і часу відпочинку для широкого кола суб’єктів, альтернативний законопроєкт спрямований виключно на врегулювання особливостей проходження військової служби в умовах воєнного стану.
Законопроєктом пропонується внесення змін лише до пункту 18 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не передбачається внесення змін до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» чи інших актів, що регулюють трудові відносини.
Таким чином, альтернативний законопроєкт:
- не змінює загальний правовий режим трудових відносин;
- не скасовує та не відновлює дію норм щодо святкових і неробочих днів для цивільних працівників;
- врегульовує виключно питання проходження військової служби;
- враховує специфіку сектору безпеки і оборони та необхідність забезпечення обороноздатності держави.
Запропонований підхід є більш вузьким, адресним та системно узгодженим, оскільки зосереджується на врегулюванні правового статусу військовослужбовців, не втручаючись у сферу загального трудового законодавства.
Законопроєктом передбачається:
1) Уточнення підстав надання відпустки за сімейними обставинами. Визначається перелік близьких осіб, щодо яких смерть або стан здоров’я, що становить загрозу життю та підтверджений медичним висновком, є підставою для надання відпустки. Такий підхід усуває оціночність поняття «тяжка хвороба» та зменшує ризики неоднакового застосування норми.
2) Конкретизація порядку прийняття рішення командиром (начальником) військової частини. Закріплюється, що рішення щодо надання окремих видів відпусток приймається з урахуванням обставин проходження служби та потреб оборони держави, що забезпечує баланс між публічним інтересом та соціальними гарантіями військовослужбовців.
3) Закріплення обов’язковості надання основної безперервної частини щорічної відпустки. Встановлюється мінімальна тривалість такої частини та гарантується збереження права на її реалізацію в інший період або отримання грошової компенсації у разі звільнення з військової служби.
4) Врегулювання питання обліку святкових днів під час проходження військової служби. Вперше на законодавчому рівні визначається, що святкові дні підлягають обліку та враховуються при наданні щорічної основної відпустки.
5) Запровадження механізму обов’язкової грошової компенсації. У разі неможливості реалізації права на відпустку або врахування святкових днів з причин, пов’язаних із виконанням бойових чи службових завдань, встановлюється обов’язкова грошова компенсація у розмірі грошового забезпечення за кожен відповідний день.
6) Систематизація структури пункту 18 статті 10-1. Уточнюється внутрішня логіка та послідовність положень норми, усуваються прогалини та забезпечується її узгодженість із загальними принципами соціального захисту військовослужбовців.
У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується через три місяці з дня набрання ним чинності.