Професійна спілка працівників охорони здоров'я України на своїй сторінці у Facebook пояснює у чому різниця між неповним та скороченим робочим часом.
Неповний і скорочений робочий час – це різні режими роботи, які мають різні правові підстави та наслідки, насамперед щодо оплати праці.
Неповний робочий час
Стаття 56 КЗпП передбачає, що за домовленістю між працівником і роботодавцем може бути встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень – як при прийнятті на роботу, так і під час роботи.
Водночас для окремих категорій працівників роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на їх прохання. Це право мають:
- вагітні жінки;
- жінки, які виховують дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під опікою;
- працівники, які доглядають за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.
Якщо ж ініціатором запровадження неповного робочого часу є роботодавець у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, це вважається зміною істотних умов праці.
Під час воєнного стану працівника необхідно повідомити про такі зміни не пізніше дня їх запровадження. На відміну від звичайного порядку, двомісячний строк попередження не застосовується. Конкретна кількість днів чи годин законом не встановлена, тому формально попередження може відбутися і за день-два до нововведень. Головне –ознайомити працівника під підпис до моменту введення самих змін.
Як оплачується праця?
У разі роботи на умовах неповного робочого часу заробітна плата виплачується пропорційно фактично відпрацьованому часу або залежно від виконаного обсягу робіт.
Саме за таким принципом визначається і мінімальний гарантований розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних і комунальних закладів охорони здоров'я, встановлений постановою КМУ від 13.01.2023 №28.
Скорочений робочий час
Скорочена тривалість робочого часу не є неповною зайнятістю. Це державна гарантія для визначених законом категорій працівників, яка передбачає зменшення норми робочого часу без зменшення заробітної плати.
Відповідно до ст. 51 КЗпП скорочений робочий час встановлюється, зокрема:
- працівникам віком від 16 до 18 років;
- працівникам, які виконують роботи зі шкідливими умовами праці;
- окремим категоріям працівників, визначеним законодавством, зокрема лікарям, учителям та іншим.
Для працівників закладів охорони здоров'я норми скороченої тривалості робочого часу затверджені наказом МОЗ України від 25.05.2006 №319.
Працівникам, які працюють у шкідливих умовах праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється відповідно до постанов КМУ від 21.02.2001 №163 та від 01.10.1992 №442.
Крім того, підприємства, установи та організації можуть за власні кошти встановлювати скорочений робочий час для осіб з інвалідністю, працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів і батьків.
Пам'ятайте головне:
- Неповний робочий час – це менше відпрацьованих годин і оплата пропорційно відпрацьованому часу або виробітку.
- Скорочений робочий час – це менша норма робочого часу, але заробітна плата виплачується в повному розмірі посадового окладу (тарифної ставки).
Саме ця різниця є ключовою при застосуванні норм трудового законодавства та розрахунку заробітної плати.
