Скорочений робочий час у 2026 році: кого стосується, що вказано у КзПП, особливості організації і оплати праці

1. Що таке скорочений робочий час згідно КЗпП?
2. Кому передбачено встановлення скороченого робочого часу?
3. Чи вплинув воєнний стан на скорочений робочий часу?
4. Які особливості скороченого робочого часу для неповнолітніх?
5. Встановлення скороченого робочого часу для працівників з інвалідністю
6. Документальне оформлення встановлення скороченого робочого часу
7. Оплата праці при скороченому робочому часі
8. Висновки
9. Де ще почитати про неповний і скорочений робочий час?

Що таке скорочений робочий час згідно КЗпП?

Розглянемо, що таке скорочений робочий час та його відмінності від інших варіантів зменшеної тривалості робочого часу.

Спочатку необхідно нагадати базові моменти стосовно встановлення норми робочого часу:

• згідно ч. 1 ст. 50 КЗпП встановлено наступну норму тривалості робочого часу: нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень;
• підприємства при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу (ч. 2 ст. 50 КЗпП).

Законодавством у якості трудової пільги (або державної гарантії) для певних категорій працівників передбачено встановлення скороченого робочого часу (ст. 51 КЗпП).

Скорочений робочий час – це встановлення зменшеної тривалості робочого часу, порівняно з нормою, зі збереженням розміру оплати праці.

Відмінність між встановленням меншої норми тривалості робочого часу та скороченого робочого часу в тому, що менша норма встановлюється для всього підприємства, а скорочений робочий час – лише для окремих категорій працівників відповідно до КЗпП.

На практиці також часто плутають скорочений робочий час та неповний робочий час. Це – абсолютно різні поняття. Встановлення неповного робочого часу врегульовано ст. 56 КЗпП. За неповний робочий час оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

Кому передбачено встановлення скороченого робочого часу?

Розглянемо категорії осіб, яким передбачено встановлення скороченого робочого часу.

Згідно ч. 1 ст. 51 КЗпП визначено обов’язкове встановлення скороченої тривалості робочого часу для:

1. Неповнолітніх працівників (абз. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП):

• віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, 
• віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.

Крім того, для встановлено обмеження для учнів: протягом навчального року тривалість робочого часу для них не може перевищувати 50% максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку (абз. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП).

Тобто, на період навчального року для учнів – неповнолітніх працівників норма тривалості робочого часу становить:

• віком від 16 до 18 років – 18 годин на тиждень, 
• віком від 14 до 15 років – 12 годин на тиждень.

Зверніть увагу! 

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (ст. 157 КЗпП).

2. Працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень (абз. 1 ч. 2 ст. 51 КЗпП). Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 №163.

Трудове законодавство також передбачає встановлення скороченої тривалості робочого часу для окремих категорій працівників:

1. Обов’язково, за іншими нормами законодавства незалежно від волевиявлення роботодавця (ч. 2 ст. 51 КЗпП), для:

• вчителів, вихователів та асистентів вчителів закладів середньої освіти, 
• педпрацівників закладів та установ соціального захисту населення,
• педагогічних працівників дошкільних начальних закладів,
• керівників гуртків, секцій, студій, клубів, творчих об’єднань позашкільних навчальних закладів, а також педагогічні працівники мистецьких шкіл,
• науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів,
• працівників закладів та установ охорони здоров’я.

Для кожної з таких категорій працівників норма скороченої тривалості робочого часу встановлюється окремим нормативним актом. 

2. За рішенням підприємства за рахунок його власних коштів та у розмірі, визначеному ним (останній абзац ст. 51 КЗпП) для:

• осіб з інвалідністю, 
• працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, 
• для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.

Важливо!

Встановлення скороченої тривалості робочого часу на підприємстві – право, а не обов'язок роботодавця. 

Підприємство самостійно приймає рішення стосовно встановлення скороченого робочого часу та його тривалості для категорій працівників, зазначених в останньому абзаці ст. 51 КЗпП. І якщо це не передбачено в колективному договорі, то роботодавець не зобов'язаний застосовувати скорочений режим робочого часу для таких категорій персоналу.

Чи вплинув воєнний стан на скорочений робочий часу?

Під час воєнного стану правила щодо скороченого робочого часу зазнали змін лише для працівників об'єктів критичної інфраструктури.

Особливості трудових відносин в період дії воєнного стану визначені Законом України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (надалі – Закон №2136).

Так, ч. 2 ст. 6 Закону №2136 визначено, що в період дії воєнного стану для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. 

Але ця норма відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону №2136 не застосовується до праці неповнолітніх. Норми тривалості робочого часу для неповнолітніх осіб чинні в період дії воєнного стану.

Які особливості скороченого робочого часу для неповнолітніх?

Роботодавцю необхідно пам’ятати про наступне – відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП, особи до 18 років працюють за скороченою тривалістю робочого часу. Після досягнення повноліття обмеження тривалості робочого часу стають нечинними.

У трудовому законодавстві України відсутні норми щодо встановлення моменту досягнення повноліття. Тому фахівці Держпраці звертають увагу на наступне:

• якщо трудовий договір (незалежно від форми) містить норму щодо застосування скороченої тривалості робочого часу на період до досягнення повноліття, то відсутня необхідність попереджати працівника про зміну умов праці у зв'язку з його досягненням;
• якщо трудовий договір не містить застереження щодо умов роботи після досягнення повноліття і є необхідність у зміні та/або встановленні інших умов праці, то на підставі вимог ст. 9 КЗпП, сторонам необхідно узгодити між собою умови трудового договору, що стосуються подальшої роботи працівника.

Встановлення скороченого робочого часу для працівників з інвалідністю

Існує хибна думка, що працівники з інвалідністю мають автоматичне право на скорочений робочий час. Але скорочений робочий час для працівників з інвалідністю встановлюється за рішенням підприємства і не є обов’язковим.

Насправді працівники з інвалідністю мають право на встановлення їм неповного робочого дня або тижня на їх прохання – про це говорить ст. 172 КЗпП. Але в такому випадку зарплату вони отримуватимуть пропорційно відпрацьованому часу.

Документальне оформлення встановлення скороченого робочого часу

Документальне оформлення встановлення скороченого робочого часу залежить від того, чим встановлюється право працівника на нього – вимогами законодавства або рішенням підприємства.

У випадках, коли встановлення скороченого робочого часу для працівника передбачено вимогами законодавства, то достатнє лише відповідне застереження із зазначенням режиму роботи працівника:

• у трудовому договорі або наказі на прийняття працівника або
• у наказі на переведення працівника на відповідні роботи (посаду).

Зокрема, в примірній формі наказу про прийняття на роботу є рядок, в якому зазначається тривалість робочого дня (тижня). Саме в ньому зазначається скорочена норма робочого часу - для звичайного працівника це буде 40 годин на тиждень, а, скажімо, для неповнолітного віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.   

Якщо встановлення скороченого робочого часу здійснюється за рішенням підприємства, то відповідну норму необхідно спочатку закріпити у колективному договорі (за наявності).

При встановленні скороченого робочого часу працівнику, відповідно до рішення підприємства, крім наказу, потрібна ще і заява працівника (зразки яких ми наводимо нижче).

Якщо скорочений час встановлюється не за конкретною посадою або роботами, а за певними показниками (наприклад, одиноким чи багатодітним батькам, особам з інвалідністю тощо) – до заяви слід додати документи, які підтверджують право працівника на скорочений робочий час. Наявність заяви працівника є обов’язковою, бо підтверджує відповідне волевиявлення працівника.

Зразок заяви на встановлення скороченого робочого часу

(Завантажити)

Зразок наказу на встановлення скороченого робочого часу

(Завантажити)

Оплата праці при скороченому робочому часі

Скорочений робочий час передбачає виконання роботи згідно посадових обов’язків, за меншу кількість годин без зменшення заробітної плати.

Стосовно неповнолітніх працівників законодавство прямо передбачає порядок оплати праці за умов скороченої тривалості. Згідно ч. 1 ст. 194 КЗпП заробітна плата неповнолітніх працівників при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. 

Праця неповнолітніх працівників, допущених до відрядних робіт, згідно ч. 1 ст. 194 КЗпП, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. 

Аналогічний порядок оплати праці застосовується і щодо інших категорій працівників яким встановлено скорочений робочий час: працівник працює менше, але отримує аналогічну зарплату, яку отримував на цій же посаді за умов повного робочого часу. 

Приклад

Двом працівникам встановлено місячний посадовий оклад у сумі 20000 грн. 

Один з них має звичайну норму робочого часу, а у іншого вона скорочена. 

За певний місяць звичайна норма робочого часу умовно становить 160 годин. 

Щоб отримати цілий оклад, першому працівнику доводиться відпрацювати всі 160 годин за цей місяць. А другому – достатньо відпрацювати кількість годин за його скороченим робочим часом, наприклад, 140 годин. 

Висновки

1. Скорочений робочий час не треба плутати з встановленням меншої норми робочого часу або неповного робочого часу. Ключова відмінність: він встановлюється для окремих категорій працівників (перелік визначено у ст. 51 КЗпП) і передбачає зменшену тривалість робочого часу, порівняно з нормою, зі збереженням розміру оплати праці.
2. Скорочений робочий час та його тривалість встановляються для певних категорій обов’язково відповідно до норм законодавства, а для певних – за бажанням роботодавця на підставі його локальних документів.
3. Документальне оформлення встановлення скороченого робочого часу працівникам залежить від підстав встановлення.
4. В період дії воєнного стану для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, яким відповідно встановлюється скорочена тривалість робочого часу, його тривалість не може перевищувати 40 годин на тиждень. Однак це не стосується неповнолітніх працівників, для них навіть під час воєнного стану зберігаються норми робочого часу, прописані в ст. 51 КЗпП. 
5. Після досягнення неповнолітньою особою повноліття обмеження тривалості робочого часу (скороченй робочий час) стають нечинними. 

Де ще почитати про неповний і скорочений робочий час?

• Неповний чи скорочений робочий час: у чому різниця та як оплачується праця у 2026 році
• Праця неповнолітніх у 2026 році: правила працевлаштування і робочого часу, оплата праці та відпустки за КЗпП
• Неповний робочий час за основним місцем роботи: оформлення, оплата, відпустки, лікарняні, ЄСВ
• Неповний робочий час: правове регулювання та гарантії для працівників