Проте, як показує судова практика, бувають винятки...
Суть спору. Міське відділення ФСС з втрати працездатності прийшло на перевірку підприємства, предметом якої є сплата страхових внесків. Під час перевірки були виявлені договори з деякими фізособами, які, на думку перевіряльників, виконували не цивільно-правові, а трудові обов’язки. Унаслідок чого виплачені за цими угодами кошти мали увійти до фонду оплати праці та бути враховані при нарахуванні та сплаті страхових внесків. Оскільки цього не відбулося, то ФСС з ТВП донарахував суми страхових внесків, штрафу та пені.
Причина. Базою для нарахування страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці, та обкладаються ПДФО. Зважаючи на структуру зарплати, головним критерієм при віднесенні тієї чи іншої виплати до складу фонду оплати праці слід вважати її безпосередній зв'язок із виконанням роботи відповідно до умов трудового договору. За змістом укладених на підприємстві договорів ФСС дійшов до висновку, що такі договори є трудовими, а отже, була виявлена недоплата страхових внесків.
Рішення ВАСУ в цій ситуації було очевидним: пункти проаналізованих договорів про надання послуг мають ознаки трудових, тому донарахування є правомірними.
Якої помилки припустився роботодавець, укладаючи договори з фізособами (непрацівниками)?
По-перше, суд виявив, що предметом договору ЦПХ є виконання таких обов’язків: своєчасно та правильно оформлювати відповідні бухгалтерські документи, складати бухгалтерські проведення та журнали-ордери, виконувати інші службові доручення за вказівкою головного бухгалтера.
По-друге, умовами договору при наданні послуг на виконавця покладено обов’язок керуватися у своїй діяльності внутрішніми положеннями та інструкціями з організації бухобліку на підприємстві, правилами його ведення, порядком оформлення операцій та організації документообігу за ділянками обліку.
Тобто суд дійшов до висновку, що зазначені пункти договору зобов'язують працівника виконувати правила внутрішнього розпорядку.
По-третє, відповідно до цього самого договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передані на зберігання об'єкти у вигляді відшкодування заподіяних збитків у повному обсязі. Така позиція характерна для укладання трудового договору (п. 6 ст. 134 КЗпП).
І останнє: оплата праці за умовами договору проводилася щомісяця, у фіксованому розмірі, у вигляді матеріальної допомоги. На підприємстві вівся табель відпрацьованого часу таких фізосіб. Таке притаманне лише трудовим відносинам.
Висновок. При укладенні договорів ЦПХ роботодавець повинен керуватися нормами ЦК України, які чітко регламентують порядок виконання робіт, їх прийняття й оплату за результатами виконаної роботи, у т. ч. з урахуванням авансу та/або поетапної оплати виконаних робіт, про що складаються акти виконаних (поетапних) робіт, а не табелі робочого часу.
