Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінсоцполітики у листі від 19.09.2013 р. №416/13/116-13 нагадало, що законодавством передбачено надання двох видів відпусток без збереження зарплати:
- відпусток, що надаються працівникам в силу суб'єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов'язковому порядку,
- відпусток, що надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника).
При цьому, на час надання таких видів відпусток за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування у таких відпустках відповідно зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Мінсоцполітики наголосило також, що відпустка без збереження зарплати, що надається працівникові в обов'язковому порядку, та відпустка без збереження зарплати за згодою сторін, надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.
Тобто примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.
Насамкінець Мінсоцполітики нагадало, що функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю, в т. ч. про відпустки, здійснює Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи, до якої працівники мають право звернутися за захистом своїх трудових прав
