Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінсоцполітики у листі від 28.12.2016 р. №1820/0/101-16/284 зазначило, що відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції №132, суми, що належать до виплати за час відпустки, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
Згідно зі ст. 21 Закону про відпустки заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Таким чином, у зазначений строк має виплачуватися заробітна плата за час всіх видів відпусток, в тому числі і за час додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.
Статтею 22 Закону про відпустки передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Оскільки навчальна відпустка, на відміну від щорічної, надається протягом навчального, а не робочого року, незалежно від відпрацьованого в році часу, норми цієї статті в даному випадку не застосовуються.
Отже, на думку Мінсоцполітики, якщо працівник під час оплаченої навчальної відпустки написав заяву про звільнення до її закінчення, не вбачається правових підстав для відрахування коштів за частину невикористаної відпустки.
