Згідно з Положенням про порядок та умови застосування змінного (гнучкого) графіку роботи для жінок, що мають дітей, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 06.06.1984 р. №170/10-101 (чинна на сьогоднішній день, далі – Положення), змінний (гнучкий) графік роботи є спеціальною формою регламентації трудового розпорядку на підприємстві, в установі, організації, яка передбачає особисту участь жінок, які мають дітей (далі – працівниці), у визначенні строків своєї роботи відповідно з її повсякденними соціально - побутовими та іншими особистими потребами і з врахуванням інтересів виробництва,- нагадують в Держпраці у Черкаській області.
Змінний (гнучкий) графік роботи встановлюється за погодженням між адміністрацією та працівницями при прийомі їх на роботу, а також адміністрацією та працівницями, якщо у зв’язку з необхідністю догляду за дітьми вони не можуть працювати по звичайному графіку, встановленому на підприємстві, в установі, організації.
Вказаний графік вводиться наказом адміністрації за погодженням із профспілковим комітетом. При цьому, повинні враховуватися особливості виробництва, технологічного процесу, організації та умов праці, а також думка трудового колективу того структурного підрозділу, де будуть виконуватися роботи по такому графіку.
Змінний (гнучкий) графік роботи може бути встановлений як без обмеження строку, так і на будь-який зручний для працівниці строк: до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року тощо.
Змінний (гнучкий) графік роботи повинен забезпечувати працівницям встановлену законодавством тривалість щоденного та щотижневого відпочинку.
У залежності від виробничих та місцевих умов змінний (гнучкий) графік роботи може застосовуватися у різних варіантах з різними режимами робочого часу і часу відпочинку. Однак, обов’язковою умовою для таких графіків повинно бути дотримання річного балансу робочого часу.
Змінний (гнучкий) графік роботи, як правило, повинен складатися з трьох частин:
- «фіксований час» - час, коли працівниці зобов’язані перебувати на своєму робочому місці;
- «змінний час» - час, в межах якого працівниці мають право розпочинати та закінчувати роботу на свій розсуд;
- «перерви для відпочинку та харчування» - не менше 30 хвилин і не більше 2 годин у період «змінного часу», які працівниці повинні використати для відпочинку та харчування. Ця перерва до робочого часу не включається.
Крім зазначеного, за угодою з адміністрацією підприємства працівниці може бути встановлений режим неповного робочого часу.
Статтею 56 КЗпП передбачено, що на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину до 14 років або дитину-інваліда, таку, що перебуває під її опікуванням, або жінки, яка відповідно до медичного висновку доглядає за хворим членом сім'ї, власник зобов'язаний встановити їй неповний робочий день чи неповний робочий тиждень. Оплата праці у таких випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Згідно із зазначеною статтею, неповний робочий час може встановлюватися за угодою між працівником і власником як при прийнятті на роботу, так і згодом. У разі встановлення неповного робочого часу після укладення трудового договору до останнього мають бути внесені зміни на підставі заяви працівника і наказу власника про встановлення неповного робочого часу.
Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення кількості годин упродовж дня і кількості робочих днів упродовж тижня. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень об’єму трудових прав працівників.
Відповідно до ст. 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Час початку і закінчення перерви встановлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Вимог щодо мінімальної тривалості перерви трудове законодавство не містить. Тривалість має бути такою, щоб перерва виконувала своє призначення (щоб працівники мали змогу поїсти і відпочити протягом перерви). Тож на практиці буває перерва тривалістю 30, 45, 60 хвилин і більше (до двох годин).
Враховуючи вищенаведене, працівниця має право, за власним вибором та погодженням із адміністрацією підприємства, перейти на режим роботи за змінним (гнучким) графіком або неповного робочого часу.