Коментар до листа Держстату від 17.12.2018 р. №191/141
Норматив працевлаштування інвалідів
Статтею 19 Закону №875 для роботодавців установлено норматив щодо працевлаштування інвалідів, який становить:
- 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює 25 і більше працівників;
- одне робоче місце, у разі якщо працює від 8 до 25 осіб.
Отже, цей норматив починає застосовуватися з того календарного року, у якому в роботодавця працює 8 та більше осіб. А за кількість працевлаштованих осіб береться середньооблікова чисельність штатних працівників за рік, яка обчислюється відповідно до Інструкції №286.
Зверніть увагу! Під роботодавцями в цьому випадку маються на увазі підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, та фізичні особи, які використовують найману працю. Отже, підприємців цей норматив теж стосується!
Але в п. 3.2.5 Інструкції №286 зазначається, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12. Тобто йдеться про «місяці роботи підприємства». Та чи поширюються норми Інструкції №286 на ФОП з найманими працівниками? І як порахувати цей показник підприємцю, який був зареєстрований не з 1 січня?
Що відповіли фахівці Держстату?
Вони навели таку норму: підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12 (п. 3.2.6 Інструкції №286). І зробили висновок, що ця норма поширюється і на підприємців.
Тому, незважаючи на реєстрацію ФОП, наприклад, у березні 2018 року для розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників за період з початку року (а саме за січень-грудень 2018 року) використовується підхід, про який зазначено вище.
Приклад. Як порахувати середньооблікову кількість штатних працівників за період з початку року у ФОПа, якщо ФОП зареєструвався у березні 2018 р?
Працівників у ФОП в розрізі місяців було працевлаштовано за основним місцем роботи:
Усе про фізосіб-підприємців –
у вашій поштовій скриньці!
Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите
ПідписатисьХочете подивитись, як це виглядає?
- Березень - червень 2018 р. – 0 осіб
- Липень 2018 р. – 10 осіб;
- Серпень 2018 р. – 9 осіб;
- Вересень 2018 р. – 7 осіб;
- Жовтень 2018 р. – 9 осіб;
- Листопад 2018 р. – 9 осіб;
- Грудень 2018 р. – 6 осіб.
Виходячи з роз’яснення Держстату, ФОП повинен:
- порахувати загальну кількість працевлаштованих, тобто суму таких осіб за всі місяці роботи. Цей показник дорівнюватиме 50 осіб;
- поділити цей показник на 12 календарних місяців і округлити його до цілих: 50/12 = 4 особи.
Отже, згідно з проведеними розрахунками, середньооблікова кількість штатних працівників ФОП за 2018 рік становить 4 особи.
Із розрахунку виходить, що хоча протягом року у підприємця і були періоди, коли в нього працювало 8 та більше осіб, середньооблікова кількість штатних працівників є меншою. А отже, норматив працевлаштування інвалідів на нього не поширюється.
Зверніть увагу! Стаття 19 Закону №875 висуває ще дві вимоги для роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб:
- щодо реєстрації роботодавців в Фонді інвалідів;
- щодо подання Звіту за формою №10-ПІ.
Зазначені дії повинні здійснюватися у порядку, затвердженому КМУ. Такий порядок існує і він затверджений постановою КМУ від 31.01.2007 р. №70 (окремо для реєстрації, і окремо для подання Звіту).
При цьому зазначені обов’язки роботодавців, на відміну від нормативу, не прив’язані до середньооблікової кількості штатних працівників. Наголосимо ще раз: за законом і зареєструватися в Фонді інвалідів, і звітувати до нього повинні роботодавці, у яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб. Хоча деякі фахівці територіальних відділень Фонду і консультують, що цей обов’язок виникає лише коли середньооблікова кількість працівників за рік становить 8 і більше осіб, закон цього не містить.
Отже, новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів такі роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані.
Якщо роботодавець не зареєстрований у відповідному відділенні Фонду, але надав Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ), то він може зареєструватися перед подачею цього звіту – так консультують самі фахівці Фонду.
При цьому за відсутність реєстрації штрафування роботодавців наразі не передбачене. Як правило, роботодавців штрафують за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів. Ми про це писали тут>>
Хоча за неподання Звіту фахівці Фонду погрожують застосуванням адміністративного штрафу. У відповіді на запитання «Приватний підприємець вчасно не подав до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Які санкції за цим слідують та які подальші дії підприємця повинні бути?» фахівці Фонду роз’яснювали наступне: підприємець повинен зареєструватись у відділенні Фонду, заповнити звіт форми №10-ПІ та з паспортом з’явитися до відділення Фонду соціального захисту інвалідів для складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 188-1 КУпАП. Складений протокол буде переданий до районного суду за місцем скоєння правопорушення для винесення постанови. За дане правопорушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу від 10 до 20 н.м.д.г. (170-340 грн).