Безоплатна відпустка за згодою між працівником і роботодавцем

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися (а може й не надаватися) відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 к. д. на рік.

Мінсоцполітики в листі від 18.03.2009 р. №2961/0/14-09/06 повідомляє, що з наведеної норми можна зробити висновок, що для отримання такої відпустки одного бажання працівника замало. Тут обов'язковою умовою є спільна згода сторін.

Зверніть увагу! Статтею 4 Закону №504 визначені види відпусток, які надаються працівникам. При цьому ч. 2 зазначеної статті передбачено, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Тобто колективним чи трудовим договором можуть встановлюватися лише інші види відпусток, які не визначені в ст. 4 Закону №504.

Мінсоцполітики в листі від 29.04.2016 р. №243/13/116-16 повідомляє, що норма ч. 2 ст. 4 Закону №504 не поширюється на відпустки без збереження заробітної плати, оскільки такий вид відпусток визначено Законом №504 та встановлена їхня конкретна тривалість.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 23 Закону №504 оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

Отже, інші види відпусток, передбачені колективним договором, угодою та трудовим договором, мають бути оплачені. Встановлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю.

Як оформлюється така відпустка?

Працівник в заяві на ім'я роботодавця про надання цієї відпустки повинен зазначити сімейні обставини або інші причини, що призвели до необхідності в такій відпустці. Перелік цих причин законодавством не встановлено. Їх важливість залежить від конкретних обставин, що можуть скластися в житті певного працівника. Тому рішення надавати чи не надавати працівнику з тієї чи іншої причини зазначену відпустку належить виключно до компетенції роботодавця.

При наданні відпусток без збереження заробітної плати важливими гарантіями є те, що на час їх надання за працівником зберігається місце його роботи та посада. Крім того, час перебування у таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ст. 9 Закону №504).

Надання працівнику відпустки без збереження зарплати оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням підстави такої відпустки та її тривалості.

Роботодавці, пам’ятайте! Відпустка без збереження зарплати, що надається працівнику в обов'язковому порядку (ст. 25 Закону №504), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону №504) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.

Отже, примусове відправлення працівників у відпустки без збереження зарплати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. №416/13/116-13).

Міносвіти в листі від 23.08.2013 р. №1/11-13346 також зазначає, що роботодавець не має права відправляти співробітника в неоплачувану відпустку без його згоди. Скористатися відпусткою без збереження зарплати є правом працівника, яке він може реалізувати за власним бажанням.

Державний контроль за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про відпустки, здійснює Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи, до якої працівники мають право звернутися за захистом своїх трудових прав. Про це Держпраці нагадує тут.

***

Читайте також: Як оподаткувати зарплату працівника, який перебував у відпустці без збереження зарплати?