13 вересня 2021 року у ВРУ зареєстровано проєкт Закону №6045 "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" щодо забезпечення прозорості діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, та ліквідацію неринкових механізмів регулювання ринку праці". Його авторами є Д. Разумков та ще понад 60 нардепів.
Як зазначено у пояснювальній записці, метою ухвалення законопроєкту є ліквідація шахрайським схем заробітку, до яких вживаються окремі суб'єкти господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, та такого неринкового механізмів регулювання трудової міграції як обов’язкова виплати заробітної плати у розмірі не менше ніж десять (в окремих випадках – п’яти) мінімальних її значень.
Що пропонується?
По-перше, заборонити стягнення плати (гонорари, комісійні та інші винагороди) суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, з громадян, яким надано зазначені послуги. Така плата, на думку нардепів, повинна стягуватись із роботодавця.
Так, у ст. 38 Закону про зайнятість буде зазначено, що надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном здійснюється після укладення договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном між особою та суб'єктом господарювання. Суб'єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном зобов’язаний безоплатно надавати громадянам України інформацію та консультації щодо переваг легального працевлаштування за кордоном, про характер майбутньої роботи, умови та розмір оплати праці, умови проживання в державі перебування, наявність міжнародних договорів (угод) у сфері працевлаштування та соціального забезпечення, укладених між Україною та державою перебування.
Суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, забороняється отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном здійснюється роботодавцем, якому надано такі послуги.
По-друге, у новій редакції викласти статтю 42-1 Закону про зайнятість, у якій прописані підстави для отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.
За нею, роботодавець має отримати дозвіл для таких категорій осіб, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ:
- відряджені іноземні працівники;
- внутрішньокорпоративні цесіонарії;
- іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особи, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;
- інші іноземці та особи без громадянства.
Особливими категоріями іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, є:
1) іноземні високооплачувані професіонали;
2) засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
3) випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
4) іноземні працівники творчих професій;
5) іноземні ІТ-професіонали;
6) гіг-спеціалісти.
Зверніть увагу! Пропонується виключити норму, згідно з якою для працевлаштування іноземця (крім особливих категорій іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні) роботодавець в Україні зобов’язується виплатити такому іноземцю не менше 10/5 мінімальних заробітних плат.
Депутати вважають, що ця норма знижувала конкурентне середовище для вітчизняних роботодавців при виборі працівника, особливо в умовах катастрофічної нестачі кадрів, яка з кожним днем тільки посилюється. Досить складною й дороговартісною виглядає процедура отримання дозволу на працевлаштування в Україні іноземців та легалізації їх заробітної плати через неконкурентність та зайву зарегульованість. Детальніше дана проблема окреслена у додатку до цієї пояснювальної записки.
Коли набере чинності цей закон?
У разі прийняття цей Закон набере чинності через десять днів з дня його опублікування.
При цьому умови трудових договорів (контрактів) та гіг-контрактів, які передбачають виплату заробітної плати на рівні не меншому ніж встановлений статтею 42-1 Закону «Про зайнятість населення» у редакції до набрання чинності цим Законом, застосовуються після набрання чинності цим Законом на строк дії таких трудових договорів (контрактів) та гіг-контрактів або до внесення відповідних змін до таких трудових договорів (контрактів) та гіг-контрактів з підстав та у порядку, передбачених законом.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!