Коментар до листа Мінекономіки від 07.10.2021 р. № 4712-06/49022-07
Згідно з пп. 12 п. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на її підставі.
Тобто зараз це вже не те місце, де зберігається паперова трудова книжка! Про те, яким буде робоче місце, основним чи сумісництвом, працівник та роботодавець домовляються між собою.
Також п. 3-1 ч. 2 ст. 16 Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання).
Тобто основне місце роботи може бути лише одне, а всі решта місць роботи повинні мати статус сумісництва, про що роботодавець повинен бути поінформований працівником!
Як оформити заяву?
Мінекономіки у коментованому листі нагадує, що основне місце роботи працівника визначається за його заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Заява про прийняття на роботу пишеться працівником у довільній формі, але з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", прийнятого наказом державного підприємства "Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144.
Таким чином, працівники, крім основного трудового договору, можуть укладати й інші трудові договори про роботу за сумісництвом. При укладенні трудових договорів працівник має повідомляти роботодавців та визначати у заявах основне місце роботи та місця роботи за сумісництвом. Це пов’язано з тим, що починаючи з 10 червня 2021 року при прийнятті працівників на роботу за основним місцем роботодавець вже не зобов'язаний зберігати паперові трудові книжки. З цієї дати запис в паперову трудову книжку вноситься лише за бажанням працівника і відразу повертається на руки. Натомість працівник при прийнятті на роботу може надати роботодавцю відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб. Власне, відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування - це і є електронна трудова книжка. Тобто майбутній працівник самостійно обиратиме, які відомості подавати: чи трудову книжку (при її наявності), чи відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб.
Також потреба у визначенні основного місця роботи чи сумісництва в заяві при прийнятті на роботу відіграє роль при нарахуванні ЄСВ на заробітну плату працівника. Оскільки роботодавець за основним місцем роботи має дотримуватися вимоги абзацу 5 ст. 8 Закону про ЄСВ щодо нарахування ЄСВ не менше мінімального страхового внеску. Якщо буде визначено в заяві, що це місце роботи за сумісництвом, роботодавець нараховуватиме ЄСВ на фактично нараховану заробітну плату.
Мінекономіки наголошує, що для зміни основного місця роботи працівник повинен відкликати попередню заяву про визначення такого місця роботи основним. З дати заяви про відкликання ознака основного місця роботи змінюється на роботу за сумісництвом. При цьому законодавством про працю не передбачено ні вимоги відкликання заяви працівником, ні не встановлено типової форми такої заяви. При зміні основного місця роботи на роботу за сумісництвом, на думку Мінекономіки, роботодавцю доцільно внести зміни до трудового договору з цим працівником.
Якщо основне місце роботи змінюється
Заміна основного місця роботи на місце роботи за сумісництвом і навпаки - це не заміна місця роботи як такого та не зміна посадових обов'язків, оскільки працівник й надалі залишається працювати на тій же посаді, на тому ж підприємстві, тому у розумінні ст. 32 КЗпП переведення не може бути застосовано.
Такого працівника, на думку міністерства, доцільно звільнити з посади за місцем роботи за сумісництвом та прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором. Або навпаки звільнити з основного місця роботи і прийняти за місцем роботи за сумісництвом.
Мінекономіки наголошує! Приймати працівника потрібно саме за новим трудовим договором, а не шляхом внесення змін до попереднього трудового договору. Тому що при прийнятті/звільненні трудовий договір за попереднім місцем роботи припиняється, новий укладається. При цьому зміниться і табельний номер працівника.
Таким чином, для заміни місця роботи з основного на сумісництво (або навпаки) працівнику, оформленого за основним місцем роботи, потрібно написати дві заяви: одну на звільнення зі займаної посади, а другу - на прийняття на цю ж посаду за сумісництвом (чи навпаки). А роботодавцю потрібно буде до початку допуску до роботи подати повідомлення про прийняття на роботу зі зазначенням у графі 5 категорії особи: «1» - найманий працівник за основним місцем роботи або «2» - працівник за сумісництвом.
У кварталі, в якому відбулося прийняття/звільнення працівника, роботодавцю слід відобразити такі зміни в Додатку 5 об’єднаної звітності двома рядками. При цьому в графі 07 зазначається: категорія особи «1» – якщо приймаємо/звільняємо працівника, для якого це місце роботи є основним, «2» – якщо це сумісництво. Також обов’язково заповнюються графи 13 – 15.
А у Додатку 4ДФ об’єднаної звітності обов’язково потрібно заповнити графу 7 «Дата прийняття на роботу» та графу 8 «Дата звільнення з роботи».
***