До Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі – Міжрегіональне управління) звернулась пані Ганна щодо використання працівниками 90 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, передбаченої частиною четвертою Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану № 2136-IX (далі – ЗУ № 2136-IX).
Відповідь надала заступник начальника відділу контролю західного напрямку Олена Федорова: у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки». Враховуючи зазначене, з 19.07.2022 роботодавець не має права відмовити працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, за його заявою та при наданні роботодавцеві підтверджуючих документів щодо набуття такого статусу, у наданні відпустки без збереження заробітної плати, тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.
Якщо ж працівниками використано 90 календарних днів, в подальшому можуть бути різні варіанти в залежності від розвитку подій та рішення роботодавця та працівника.
Так є інші варіанти відпустки без збереження заробітної плати за погодженням з роботодавцем:
- згідно з ч. 3 ст. 12 Закону 2136 на період дії воєнного стану, тривалість обмежена воєнним станом;
- згідно з ч. 4 ст. 84 Кодексу закону про працю та ч. 3 ст. 26 Закону «Про відпустки» на період карантину, постановою КМУ від 19.08.2022 р. №928 тривалість дії карантину продовжено до 31.12.2022;
- ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки» за згодою сторін за сімейними обставинами або з інших причин тривалістю до 15 календарних днів на рік.
Всі ці відпустки надаються за угодою сторін.
Крім того, статтею 13 ЗУ № 2136, передбачено призупинення дії трудових договорів.
Призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Звертаємо увагу, що отримати консультаційну підтримку, а також відповіді на найактуальніші питання застосування трудового законодавства, зокрема і у воєнний час, Ви можете на порталі pratsia.in.ua.