На підприємстві для всіх працівників оголошено простій у зв’язку з неможливістю виконання роботи на цей час. Проте роботодавець вимагає виконання посадових обов’язків дистанційно від працівників відділу кадрів та бухгалтерії, при цьому оплата праці проводиться в розмірі 2/3 посадового окладу. Чи правомірні дії роботодавця?
Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці відповідає: Ні. Неправомірні.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Під час простою працівник не виконує трудові обов’язки, визначені трудовим договором.
Місце перебування працівника під час цілоденного простою законодавством не визначено, тому визначається безпосередньо роботодавцем шляхом видання розпорядчого документу (наказу або розпорядження).
Якщо роботодавець визначив, що під час простою працівники мають перебувати на робочому місці, — то працівники перебувають на робочому місці відповідно до встановленого режиму роботи, але при цьому не виконують свої посадові обов’язки.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
У разі якщо працівник продовжує виконувати свої трудові обов’язки, в тому числі і за межами адміністративної будівлі роботодавця, — це є роботою (дистанційною або надомною) і підлягає оплаті відповідно до встановлених умов оплати праці.
Дистанційна робота передбачає оплату праці в повному обсязі не рідше двох разів на місяць.
