Коментар до Постанови ВС від 10.05.2023 р. у справі №160/4978/19
Нагадаємо, що з 19 липня 2022 року завдяки Закону №2352 зі ст. 24 Закону про відпустки прибрали норму, яка наголошувала: у разі переведення на роботу на інше підприємство працівник має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток або така грошова компенсація за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Тобто зараз, у 2023 році, у працівника вже немає права забрати зі собою невідгуляну відпустку на нове місце роботи, навіть у випадку звільнення за переведенням (яке як явище залишилося). За всі зароблені відпустки відповідає той роботодавець, у якого працівник працює і звільняється. Компенсацію перераховувати новому роботодавцю не потрібно.
Але зміни ці не такі старі, як трудові спори та перевірки від Держпраці, які наразі тільки набирають обертів. Тому почитати про свіже судове рішення щодо такої компенсації може бути корисним.
У коментованому нами рішенні інспектори праці здійснили інспектування за колективною скаргою відділу освіти виконавчого комітету міської ради (надалі – Відділ освіти). Причиною скарги стало не додержання Відділом освіти вимог законодавства про працю з питань повноти нарахування та своєчасності виплати остаточного розрахунку при звільненні працівників. За підсумками проведеного інспекційного відвідування складено Акт, в якому зазначено наступне. Рішенням міської ради у 2018 році було перейменовано 20 комунальних закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти міста, проведено державну реєстрацію нових статутів, проведено роботу зі звільнення працівників Відділу освіти з переведенням їх до закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти – на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП.
За таких підстав у грудні 2018 року було звільнено 79 працівників, але 51 працівнику не було виплачено компенсації за невикористані дні щорічних відпусток. На той момент законодавство це дозволяло, проте не слід забувати, що:
- невиплата компенсації працівнику означала, що в нього зберігається право на відпустку, зароблену, але не використану за попереднім місцем роботи;
- компенсацію за невикористані дні відпустки роботодавцю все рівно довелося б порахувати. Так, вона не виплачується працівникам, але перераховується за їх новим місцем роботи за переведенням;
- найголовніше: рішення, що йому потрібно більше - грошова компенсація невідгуляної відпустки чи сама відпустка, мав прийняти кожен працівник самостійно. Роботодавець мав діяти відповідно до цих побажань.
Проте зазначені правила були порушені. Тому інспектором Держпраці було винесено припис про усунення порушень та застосований штраф у розмірі 1 919 580,00 грн.
Відсутність фінансування та помилки в Акті не звільняють від штрафу
Відділ освіти вказував на порушення з боку інспектора праці під час проведення інспектування та складення Акта, припису та постанови про застосування штрафу, які наразі нас цікавлять набагато менше, ніж сам зміст порушень самого роботодавця.
Крім того, Відділ освіти покликався на неможливість виплати грошової компенсація під час звільнення працівників через відсутність відповідного фінансування на бюджетний рік, в якому відбулася реорганізація та звільнення працівників.
Суд першої інстанції зауважив, що наявність деяких технічних помилок та описок в акті інспекційного відвідування не спростовують допущених Відділом освіти порушень норм трудового законодавства. Формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист інтересів працівників у процесі реалізації ними конституційного права на працю (ВС у постанові від 13.06.2019 р., справа №804/4768/18).
Щодо невиплати грошової компенсації при звільненні, то суд зауважує, що недотримання роботодавцем таких гарантії правильно кваліфікується інспектором Держпраці як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за що передбачена відповідальність абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Водночас, за позицією суду апеляційної інстанції, за встановлених обставин неможливо стверджувати про недотримання Відділом освіти гарантій в оплаті праці звільнених працівників, оскільки:
- по-перше, останній не має власних коштів на утримання навчальних закладів, а лише є розпорядником тих коштів, які виділені з місцевого та державного бюджету. А отже, за відсутності відповідного фінансування не мав можливості виплатити звільненим працівникам у зв`язку з переведенням компенсацію за дні невикористаної відпустки;
- по-друге, надані докази свідчать про те, що переведені педагогічні працівники скористались правом щорічної та додаткової відпустки, оплата яких була здійснена за рахунок коштів освітньої субвенції, які були розподілені Відділом освіти як головним розпорядником коштів на заклад освіти у 2019 році.
Інспектор праці, застосовуючи до Відділу освіти штрафні санкції у розмірі 1919580,00 грн, таких фактів не врахував.
Збереження права на відпустку не замінить компенсацію за її ненадання, - ВС
ВС наголошує, що приписи ч. 1, 3 ст. 83 КЗпП направлені на забезпечення гарантій працівника в оплаті невикористаних днів щорічної відпустки у разі переведення працівника. І такі гарантії полягають або у виплаті працівнику грошової компенсації за дні невикористаної відпустки, або у перерахуванні роботодавцем такої компенсації на рахунок підприємства, куди перейшов працівник (у разі переведення працівника).
Проте судами було встановлено, що під час звільнення працівників, дійсно, не було виплачено таким працівникам компенсації за дні невикористаної відпустки за час роботи у реорганізованому навчальному закладі.
Водночас грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток за бажанням працівників не була перерахована й на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
На момент звільнення педагогічним працівникам видавалася довідка з кількістю днів невикористаних відпусток та зазначенням періоду, який зараховується до їх стажу та дає право на щорічну основну та додаткову відпустки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону «Про відпустки».
Проте ст. 83 КЗпП (аналогічного змісту ст. 24 Закону «Про відпустки») та ст. 9 Закону «Про відпуски» різні за предметом регулювання.
Так, за змістом ч. 3 ст. 9 Закону «Про відпустки», якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
А отже, норма цієї статті не надає право власнику в односторонньому порядку приймати рішення щодо заміни передбачених чинним законодавством виплат компенсації за невикористанні відпустки на зарахування цих днів до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки.
Тому те, що переведені педагогічні працівники скористались правом щорічної та додаткової відпустки, оплата яких була здійснена за рахунок коштів освітньої субвенції, які були розподілені Відділом освіти як головним розпорядником коштів на заклад освіти у 2019 році (в той час як звільнення відбулось у грудні 2018 року), не були взяті ВС до уваги.
Верховний Суд критично оцінює покликання Відділу освіти на відсутність відповідного фінансування на бюджетний рік, оскільки проведення реорганізації, звільнення працівників в кінці року і не заплановані в кошторисі кошти не звільняє Відділ освіти від обов`язку виплатити гарантовану чинним законодавством компенсацію працівнику за невикористану відпустку або перерахувати грошову компенсацію за бажанням працівника на рахунок підприємства, на яке він перейшов.
Водночас Відділом освіти не надавалися й докази на підтвердження вжиття заходів щодо фінансового забезпечення процесу реорганізації в частині оплати невикористаних днів щорічних відпусток працівників при звільненні у зв`язку з переведенням.
ВС цілком підтримав позицію суду першої інстанції та залишив у силі постанову про застосування штрафу на суму майже у 2 млн грн та припис про усунення порушення в частині невиплати компенсації за невикористані дні щорічних відпусток при звільненні.