Загальні правила
Надання додаткової оплачуваної відпустки на дітей прописане у ст. 182-1 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки.
На додаткові відпустки мають право (ст. 19 Закону про відпустки):
- один із батьків, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років;
- один із батьків, які працюють і мають дитину з інвалідністю;
- один із батьків, які усиновили дитину;
- мати (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- одинока мати (батько);
- батько особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує його без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи один із прийомних батьків.
Держпраці у своєму розʼясненні підкреслювала, що отримувач відпустки не обов’язково тепер має працювати. Це значить, що зараз право на відпустку має, наприклад, жінка, яка взагалі впродовж року жодного дня не працювала, наприклад, перебувала в декретній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Також мати, яка перебуває у такій декретній відпустці, може передати право на відпустку на дітей батькові. Але краще за все роботодавцям отримати від Мінекономіки відповідне розʼяснення щодо цих моментів.
Чи залежить право на додаткову відпустку від віку дитини?
Підстави, зазначені вище, розглядаються кожна окремо. Тому, коли ми говоримо про першу підставу, то вона діє лише якщо кожній дитині ще не виповнилося 15 років. При цьому за календарний рік, у якому дитині виповнилося 15 років, батьки теж мають право на цю відпустку (один з них).
Якщо ж йдеться про другу підставу, то що таке «дитина» за віком, визначається, зокрема, згідно зі ст. 6 Сімейного кодексу України. Тобто це особа до 18 років.
Для надання пільг і гарантій щодо відпусток одинока мати на підставі п. 5 ч. 12 ст. 10 та ст. 19 Закону про відпустки – це мати, яка виховує дитину без батька. Хто при цьому утримує дитину, значення не має. Аналогічно визначається і статус одинокого батька для цієї відпустки. Одинока мати (втім, як і одинокий батько) має право на щорічну відпустку у зручний для неї час.
Факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має (лист Мінсоцполітики від 30.05.2014 №193/13/123-14). Про це та про те, які документи потрібні для статусу одинокої матері, ми писали тут та тут.
Вік дитини з інвалідністю, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) Законом про відпустки не встановлено. У цих випадках слід керуватися загальними нормами законодавства.
Так, згідно зі ст. 1 Закону про охорону дитинства, дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, який застосовується до неї, вона не отримує прав повнолітньої раніше. Таким чином, жінка, яка працює і має дитину з інвалідністю, усиновлену дитину, одинока мати (батько) мають право на цю відпустку до досягнення їхньою дитиною повноліття, тобто 18 років.
Згідно з ч. 2 ст. 243 СКУ опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною віком від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14-річного віку, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, – від досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років, адже згідно зі ст. 186-1 КЗпП гарантії, встановлені у ст. 182-1 КЗпП, поширюються також на піклувальників.
Гранична кількість днів та порядок надання
Якщо підстава для надання відпустки лише одна з вищенаведених, то її тривалість становить 10 календарних днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Наприклад, один із подружжя, яке має двох або більше дітей віком до 15 років, має право на 10 днів відпустки. А одинока мати, яка виховує двох та більше дітей віком до 15 років, має право на 17 днів такої відпустки, бо має дві підстави для її надання – і як одинока мати, і як мати, в якої дві або більше дітей віком до 15 років.
Така відпустка надається понад щорічні відпустки і переноситься на інший період або продовжується у порядку за ст. 11 Закону про відпустки та ст. 80 КЗпП, встановленому для щорічних відпусток. Таку позицію Держпраці ми наводили тут.
Водночас, на думку фахівців Держпраці, ця відпустка не може бути поділена на частини. Тобто якщо працівник має право на цей вид відпустки, він має піти на неї у повному обсязі. Це давня позиція, на якій свого часу наполягало ще Мінсоцполітики.
Для надання такої відпустки потрібні заява від працівника та наказ від роботодавця.
Ця додаткова відпустка надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини.
Працівник також не втрачає право на соціальну відпустку в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання.
Якщо працівник не скористався правом на додаткову відпустку в поточному році, він має право взяти її у наступному. Строків давності за таким видом відпусток не передбачено.
Згідно зі ст. 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Тобто у випадку звільнення робітника він має право взяти таку відпустку в повному обсязі або отримати грошову компенсацію за всі невикористані такі відпустки.
Право на цю відпустку має лише людина, яка працює!
Реалізувати своє право на використання цієї відпустки працівник може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати відпустку, тривалістю хоча б один день (лист Мінсоцполітики від 25.02.2015 №76/13/116-15).
Як роботодавець має контролювати право на соцвідпустку
Ми у своїй окремій статті вже з’ясували це питання.
Роботодавець повинен встановити та вимагати чіткий перелік документів під час прийняття на роботу. Якщо такого не відбулося, то працівник, який просить надати йому додаткову відпустку, може і під час подання такої заяви або пізніше, але ще до початку відпустки, надати всі необхідні документи, наприклад свідоцтва про народження дітей, якщо їх зажадає роботодавець.
Відмовити у наданні додаткової відпустки працівникові, який має для неї всі підстави, роботодавець не має права – це обов’язковий вид відпустки.
Не має значення й та обставина, що працівник чи працівниця протягом усього часу роботи на підприємстві раніше не зверталися за отриманням такої додаткової відпустки.
Мінекономіки у листі від 27.08.2021 №4712-06/42842-07 вказувало, що законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред'явити одному з батьків для підтвердження того, що інший з них не скористався правом на зазначену соціальну відпустку. Тому, на нашу думку, роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася ця відпустка.
Рішення про надання зазначеної соціальної відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів.
А тепер наведемо декілька практичних ситуацій, які виникають при наданні соцвідпустки на дітей.
Відпустка на дітей під час декретної відпустки
Перенесення або продовження відпустки з такої підстави, як перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ст. 11 Закону №504 не передбачене.
Також законодавством про працю не передбачене надання двох відпусток, що надаються для виховання дітей, одночасно та за той самий період. Про це вказувало Мінекономіки у своєму роз’ясненні від 05.06.2023 №4706-05/26141-09.
Відпустка під час простою та в перший місяць при прийнятті на роботу
Ми вже підкреслювали, що вказана відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу.
А Мінекономіки у листі від 05.06.2023 №4706-05/26141-09 вказало, що чинним законодавством не заборонено надання додаткової відпустки тому з батьків дітей, хто претендує на отримання цієї відпустки, у році, в якому він на момент подання заяви про її надання з якихось причин не відпрацював жодного календарного дня!
Мінекономіки в листі зробило такий висновок: навіть якщо працівник на момент подання заяви на соціальну відпустку за робочий рік не відпрацював жодного календарного дня у робочому році, зокрема, тому, що перебував у простої, щорічних оплачуваних та/або неоплачуваних відпустках, після використання цих відпусток, – він теж може скористатися своїм правом на зазначену додаткову відпустку.
Право на відпустку сумісників та працівників ФОПа
Мінекономіки в листі підкреслило, що і працівники, які працюють у ФОПа, і ті, які уклали трудові договори на роботу за сумісництвом, вони всі перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, і тому мають право на додаткові відпустки на дітей. Так, за кожним місцем роботи!
Надання соцвідпустки під час війни
З 24 грудня 2023 року діє оновлена норма ст. 12 Закону №2136. За нею у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати.
Тобто роботодавець має право не оплачувати додаткові відпустки на дітей, якщо працівник бажає їх використати під час воєнного стану, а в роботодавця немає можливості їх оплатити. Про це ми писали тут.
Зразок заяви
