Що таке додаткова відпустка на дітей?
Додаткові відпустки на дітей надаються згідно зі ст. 19 Закону про відпустки.
Базова тривалість такої відпустки становить 10 календарних днів на рік. Однак за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Набуття права на отримання цієї відпустки настає з першого дня календарного року за умови, що інший з батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.
Додаткова відпустка «на дітей» може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після. Наприклад, працівник, якого прийнято на роботу у квітні 2024 року і який має право на таку відпустку, може її використати у 2024 році у зручний для нього час за попередньою домовленістю з роботодавцем.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, у тому числі за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, передбаченої ст. 19 Закону, за умови, що інший із батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.
Хто має право на цю додаткову відпустку:
- один із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років,
- один із батьків, які мають дитину з інвалідністю, особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи,
- один із батьків, які усиновили дитину, один із прийомних батьків,
- одинока матір,
- батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі),
- особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, право на цю відпустку надають як рідні, так і всиновлені діти або діти, взяті під опіку.
Як документально підтвердити право на додаткову відпустку
Перше запитання – як довести, що працівник є тією особою, яка має право на додаткову відпустку на дітей?
Для цього спочатку дивимося у перелік осіб, які мають право на таку відпустку, а далі перевіряємо, чи надав працівник документи, що підтверджують обставини, зазначені у цьому переліку.
Наявність дітей підтвердити просто – достатньо надати свідоцтва про народження таких дітей, документи про всиновлення або опіку.
Інвалідність дитини підтвердити теж нескладно.
А от статус «одинока матір» або «одинокий батько» підтвердити трохи складніше.
Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір’ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Але оскільки п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.
Одинокий батько – це чоловік, який не перебуває у шлюбі, але при цьому виховує дитину, у свідоцтві про народження якої він записаний як батько; або він розлучений і виховує дитину без матері; або він вдівець.
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід подати розлученим жінці (чоловіку), які виховують дитину без батька (матері) для отримання додаткової соціальної відпустки.
Проте розлучені жінка (чоловік), які дійсно виховують самі дитину (без батька, без матері), для отримання додаткової соціальної відпустки мають надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько (мати) не беруть участі у вихованні дитини.
Або жінка може надати довідку з органів реєстрації актів цивільного стану про те, що взагалі не перебувала у шлюбі. Або про те, що чоловік її помер і вона є вдовою.
Але цього замало. Для підтвердження права на таку відпустку працівник (працівниця) мають надати роботодавцю будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька (матері) у вихованні дитини.
Прикладом документів підтвердження того, що батько (мати) не беруть участь у вихованні дитини, можуть бути:
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав,
- рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька (матері) у вихованні дитини.
Крім того, підтвердженням відсутності участі батька (матері) у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько (мати) не бере участі у вихованні дитини (не спілкується із вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо.
Достовірність документа щодо відсутності участі батька (матері) у вихованні дитини визначає роботодавець.
Враховуючи те, що додаткова соціальна відпустка надається один раз протягом календарного року і за цей час статус одинокої матері може змінитися, роботодавець має право вимагати поновлення зазначених документів один раз на рік.
Друге запитання – як довести, що інший з батьків не скористався цією відпусткою в тому році, за який працівник бажає скористатися нею (відгуляти або отримати грошову компенсацію при звільненні)?
Держпраці говорить таке:
- діючим законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку,
- що означає, що роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому підтверджується, що іншому з батьків дитини не надавалася така соціальна відпустка.
Тобто це може бути, наприклад, довідка з місця роботи іншого з батьків із відповідною інформацією. А може бути й, наприклад, заява самого працівника (який бажає скористатися цією відпусткою) про те, що інший з батьків у цьому році не працював і тому не міг скористатися заявленою відпусткою. До такої заяви можна додати відомості з Реєстру застрахованих осіб з даними про відсутність місця роботи. Але обмежень наразі немає, і це може бути будь-який документ, який містить потрібну інформацію.
Чи є обмеження в наданні цієї відпустки під час воєнного стану?
Під час воєнного стану надання відпусток працівникам регламентується ст. 12 Закону №2136.
Згідно з цією статтею:
1. у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати;
Однак це не стосується керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
2. у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Тобто якщо йдеться про тих роботодавців, які працюють на оборону країни, то вони під час війни мають право відмовити працівникам у додатковій відпустці на дітей. Проте такі відпустки не пропадають – вони не мають строку давності і їх можна буде використати після війни або отримати за них грошову компенсацію під час звільнення.
Інші роботодавці теж отримали додаткове право: вони можуть обирати, як надавати такі відпустки, з оплатою чи без. Працівник теж має право обирати, коли скористатися такою додатковою відпусткою – зараз, під час війни, чи після її закінчення. Тобто можливі варіанти такі:
- працівник користується такою відпусткою зараз у загальному порядку, з оплатою (відпускними);
- працівник користується такою відпусткою зараз, але, за рішенням роботодавця, без оплати (без відпусткових). При цьому відпусткові не будуть виплачені пізніше і компенсація у разі звільнення за ці використані дні додаткової відпустки працівнику не належить;
- працівник не користується такою відпусткою зараз, вона зберігається за ним, і він матиме право або використати її після воєнного стану (з оплатою), або отримати за неї компенсацію у разі звільнення (як під час воєнного стану, так і після його закінчення).
Зверніть увагу! На думку Мінекономіки, зазначену в листі від 28.01.2024 №4706-05/6893-09, для прийняття рішення про відсутність оплати відпустки роботодавцю потрібне економічне обґрунтування. Такої вимоги немає у Законі №2136, але Мінекономіки на цьому наполягає.
І ще, на думку Мінекономіки, надання оплачуваних відпусток без оплати можливе лише щодо тих відпусток, на які працівник отримав право після 24.12.2023 – дати набрання чинності змінами до Закону №2136, які запровадили таке правило.
Як документально оформити додаткову відпустку на дітей?
Оформлюється вона за загальними правилами, аналогічними тим, що ми застосовуємо при оформленні щорічних відпусток. Докладно (із зразками документів) ми розповідали тут.
Почати слід з графіка відпусток. Формально, за ст. 10 Закону про відпустки, у такому графіку відображаються щорічні відпустки – до яких додаткова відпустка на дітей не належить. Однак оскільки вона надається за певний календарний рік, вона може, за угодою між роботодавцем та працівниками, відображатися у цьому графіку.
Якщо така відпустка є у графіку, то заява від працівника не потрібна – графік узгоджується, доводиться до відома працівників (під розпис) і далі, за два тижні до надання відпустки за графіком, роботодавець складає наказ про надання цієї відпустки – з конкретними датами початку та закінчення.
Якщо ж до графіка цю відпустку не включали або якщо працівник бажає змінити період надання цієї відпуски, то він повинен подати заяву. На підставі цієї заяви (у разі її погодження керівником) складається наказ про надання відпустки.
На підставі наказу кадрова служба робить відмітку про використання відпустки, а бухгалтерія – розрахунок відпусткових згідно з Порядком №100 та їх виплату до початку відпустки (готівкою через касу або безготівково, переказом на банківський рахунок працівника). Не забувайте сплатити ЄСВ, ПДФО та ВЗ при виплаті цих відпусткових!
Чи підлягає така відпустка поділу?
Поділу, згідно зі ст. 12 Закону про відпустки, підлягають лише щорічні відпустки. Перелік щорічних відпусток визначено ст. 4 Закону про відпустки.
Оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, віднесена до виду соціальних відпусток (і регламентується ст. 19 Закону про відпустки), то формально поділу на частини вона не підлягає.
Однак, на думку Мінсоцполітики, працівниця (працівник), яка має право на цю відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів (лист від 12.05.2015 №256/13/116-15).
Якщо працівник захворів під час цієї відпустки
У разі настання тимчасової непрацездатності працівника у період використання ним додаткової відпустки на дітей та частина відпустки, на яку припала тимчасова непрацездатність, має бути перенесена на інший період або надана одразу після закінчення дії причини, тобто відпустка має бути продовжена.
Тобто у випадку з цим видом відпустки діють правила, встановлені ст. 11 Закону про відпустки для щорічних відпусток. Принаймні так стверджує Мінсоцполітики у листі від 12.05.2015 №256/13/116-15.
