Що таке «норма» з точки зору робочого часу?
У чинному законодавстві для робочого часу передбачено п’ять «норм»:
- нормальна тривалість робочого часу – це 40-годинний робочий тиждень (ст. 50 КЗпП);
- неповний робочий час (ст. 56 КЗпП);
- скорочена тривалість робочого часу – час роботи менше 40 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП);
- нормальна тривалість робочого дня для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури – до 60 годин на тиждень (ст. 6 Закону №2136). Цю норму встановлено тимчасово, на період дії воєнного стану;
- ненормований робочий день (п. 1 Рекомендацій №7).
Ненормований робочий день – що це?
На жаль, у КЗпП не міститься визначення ненормованого робочого дня, тож користуємося Рекомендаціями Мінпраці від 10.10.1997 №7.
Ненормований робочий час (день) – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).
Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням) (п. 1 Рекомендацій №7).
Відповідно до п. 6 Рекомендацій міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.
Таким чином, підприємство в колективному договорі самостійно визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день та, відповідно, встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день щодо кожного виду робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов'язків і обсяг виконаних робіт.
Кому встановлюється ненормований робочий день?
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
- осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
- осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Гарантії працівникам, які працюють за ненормованим робочим днем
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» праця на умовах ненормованого робочого дня має компенсуватися за допомогою надання додаткової щорічної відпустки тривалістю не більше 7 календарних днів (конкретна тривалість встановлюється в колективному договорі) (п. 4 Рекомендацій №7).
Конкретна тривалість додаткової відпустки (від одного до семи днів включно) встановлюється в колективному договорі за кожним видом робіт, професій і посад. Якщо на підприємстві немає колективного договору, то це питання можна прописати в окремому нормативному. У тому числі право на відпустку за ненормований робочий день і її тривалість можна зафіксувати у трудовому договорі працівника.
Оскільки додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних, зважайте, що:
- на таку відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки;
- її можна поділити на частини;
- невикористані дні цієї відпустки можна використати пізніше або, в разі звільнення, отримати за неї компенсацію.
Чи надавати відпустку за ненормований робочий день, якщо працівник працює дистанційно?
Дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, у будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Порядок та умови виконання дистанційної роботи визначені ст. 60-2 КЗпП.
Згідно з ч. 5 ст. 60-2 КЗпП при дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 і 51 КЗпП. Тож можна дійти висновку, що працівник, який працює дистанційно, повинен працювати в межах норми робочого часу, а не ненормовано.
Водночас у п. 18 Типової форми трудового договору про дистанційну роботу, затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 №913-21, зазначається, що працівнику, з яким укладено договір про дистанційну роботу, надаються інші види відпусток, передбачені законодавством, колективним договором, угодою та цим договором. Таким чином, якщо у письмовому трудовому договорі про дистанційну роботу зазначено, що за ненормований робочий день надається відпустка, то її необхідно надавати.
Увага! Пропонуємо вашій увазі зразок заяви та наказу про надання відпустки за ненормований робочий час (зразок 1 та зразок 2).
Зразок 1
Зразок 2
Як у табелі відображати ненормований робочий час
У типовій формі табеля №П-5, затвердженій наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489, немає позначень для часу, відпрацьованого в режимі ненормованого робочого часу.
Тобто таких працівників табелюємо так, як звичайно, зазначаючи фактично відпрацьовану ними кількість годин.
Ненормований робочий день та неповний робочий день
Пунктом 2 Рекомендацій №7 не рекомендується застосовувати ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Але в листі від 06.08.2021 №4712-06/40372-09 фахівці Мінекономіки зазначають, що Рекомендації №7 – це лише рекомендації, а КЗпП та інше чинне законодавство на сьогодні не містить заборони застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Ненормований робочий день та надурочні роботи – поняття не тотожні
Залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня не слід ототожнювати із залученням до надурочної роботи, адже:
а) для надурочних робіт потрібні підстави, визначені ст. 62 КЗпП, а для залучення до роботи на умовах ненормованого дня потрібна виробнича необхідність, яка визначається в кожному окремому випадку;
б) встановлена ст. 63 КЗпП заборона на залучення до надурочних робіт певних категорій осіб не поширюється на залучення до роботи на умовах ненормованого робочого дня;
в) гранична тривалість застосування надурочних робіт визначена у ст. 65 КЗпП, а тривалість роботи при ненормованому робочому дні – ні.
Водночас зверніть увагу на ст. 265 КЗпП, де зазначено, що юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження.
Тож коли працівники, яких прийняли на роботу на умовах неповного робочого часу, працюють ненормовано, слід вжити заходів, аби це поєднання не виглядало як оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час.
Нагадаємо, що згідно зі ст. 16 Закону №2136 у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовуються.
