Чи має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день працівник, який працює дистанційно? Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці відповідає: так, має.
Відповідно до частини першої статті 60-2 КЗпП дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Згідно із частиною четвертою статті 60-2 КЗпП у разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
Відповідно до частини п’ятої статті 60-2 КЗпП при дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються ПВТР, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП. Тобто обов’язок щодо дотримання загальної тривалості робочого часу покладається на самого працівника.
Дистанційна робота, як і робота за гнучкого режиму робочого часу, не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (частина одинадцята статті 60 КЗпП).
Отже, якщо працівникові, який працює на певній посаді (за певною професією), колективним або трудовим договором передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (зокрема, за ненормований робочий день), він матиме право на таку відпустку, навіть якщо робота виконуватиметься дистанційно (вдома).