Мобілізований працівник зберігає місце роботи й посаду!
Звільнити мобілізованого працівника з ініціативи роботодавця не можна, бо за працівником на час мобілізації зберігаються місце роботи та посада (ч. 3 ст. 119 КЗпП).
Працівник може звільнитися виключно за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП). І для цього він має подати заяву.
У разі мобілізації працівника роботодавець оформлює наказ на увільнення від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації на підставі повістки (довідки, витягу з наказу тощо).
Відображати у табелі обліку робочого часу проходження працівником служби потрібно літерним кодом «ІН» або цифровим кодом 22 (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством).
Ухвалення рішення про виплату мобілізованому та єдина звітність
Після внесених змін Законом №2352 до ст. 119 КЗпП було скасовано з 19.07.2022 обов’язок роботодавця щодо нарахування та виплати середнього заробітку працівникам, призваним до лав ЗСУ.
Тож після такого скасування починаючи з серпня 2022 р. роботодавець, який ухвалив рішення про добровільну виплату мобілізованим працівникам, повинен таке рішення зафіксувати у наказі. У цьому самому наказі зазначається і самостійно визначений розмір такої добровільної виплати. Хай би він був, з метою оподаткування така виплата вважається зарплатою.
Нараховану добровільну виплату мобілізованому працівнику зазначають у додатку 1 єдиної звітності одним рядком, а саме:
- у графі 8 КЗО «1» (якщо такий працівник є особою з інвалідністю, то проставляють код «2»);
- у графі 10 – місяць за який нараховано виплату;
- у графі 14 – кількість календарних днів у трудових відносинах;
- у графах 16 та 17 – суму нарахованої добровільної виплати працівникові;
- у графі 20 – суму нарахованого ЄСВ на добровільну виплату;
- графи з 4 до 7, з 21 до 24 – заповнюють у загальному порядку, інші графи додатка не заповнюють.
Якщо розмір нарахованої добровільної виплати мобілізованому працівникові за основним місцем роботи менший від розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець має дотриматися ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ та нарахувати суму ЄСВ у розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому в додатку 1 з’явиться ще один рядок, де у графі 18 треба відобразити суму різниці між МЗП та нарахованою сумою виплати, а у графі 20 – суму ЄСВ на різницю за КТН (графа 9) «13».
Увага: якщо мобілізований працівник є особою з інвалідністю, законодавством не передбачено обов’язку роботодавця щодо нарахування ЄСВ до мінімального розміру, тому другого рядка в додатку 1 єдиної звітності не буде.
Таку добровільну виплату також показують у додатку 4ДФ єдиної звітності як звичайну зарплату за ознакою «101».
У додатку 5 єдиної звітності мобілізацію працівника не відображають.
Єдина звітність без добровільного рішення про виплату мобілізованому
У такому разі роботодавець у додатку 1 єдиної звітності відображає у графі 14 тільки кількість календарних днів перебування у трудових відносинах мобілізованого працівника.