Державна служба України з питань праці розповідає, що порядок надання додаткових відпусток мало чим відрізняється від порядку надання щорічних основних відпусток. Проте слід пам’ятати про декілька важливих нюансів, визначених у ст. 10 Закону України «Про відпустки» та ст. 79 КЗпП. Отже, основні правила для надання додаткових відпусток такі:
- щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і ст. 8 Закону України «Про відпустки», надають понад тривалість основної відпустки за однією з підстав, обраних працівником. Однак працівникам, професії та посади яких позначені значком «*» у Списку №1 і Списку №2, щорічні додаткові відпустки надаються з декількох підстав;
- додаткову відпустку за бажанням працівника надають окремо чи приєднують до основної відпустки;
- право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи (як і на основну) виникає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві (а до його настання відпустку надають пропорційно до відпрацьованого часу). Зважаючи на особливості надання додаткових відпусток за роботу у шкідливих і важких умовах та за особливий характер праці, їх краще надавати саме пропорційно до фактично відпрацьованого часу (інакше потім доведеться з’ясовувати, чи не надали часом зайві дні додаткової відпустки);
- щорічну додаткову відпустку за роботу у шкідливих і важких умовах і за особливий характер праці роботодавець зобов’язаний надати працівникові протягом робочого року згідно із ч. 5 ст. 80 КЗпП та ст. 11 Закону України «Про відпустки»;
- щорічні додаткові відпустки (як і основні) дозволено переносити й ділити на частини;
- за невикористані дні додаткової відпустки виплачують компенсацію під час звільнення, а також за бажанням працівника, якщо він відпочивав не менше ніж 24 календарні дні (за дні, що перевищують цю тривалість) із загальної тривалості щорічних відпусток (ч. 1, 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки»).