З таким питанням доволі часто звертаються автомобільні перевізники до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Роз’яснення надає заступник начальника відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Тетяна Пасічник.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником вважається фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.
Згідно зі ст. 16 цього Закону, до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту й технічного обслуговування транспортних засобів, а також надають допоміжні послуги, пов’язані з перевезеннями.
Трудові відносини з таким персоналом регулюються трудовим законодавством, включаючи положення про дисципліну праці та правила внутрішнього трудового розпорядку.
У ст. 18 зазначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів перевізники зобов’язані:
- організовувати роботу водіїв, визначати режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства;
- забезпечувати дотримання вимог законодавства з питань охорони праці;
- організовувати та контролювати своєчасне проходження водіями медичних оглядів;
- забезпечувати працівників належними санітарно-побутовими умовами.
Контроль за роботою водіїв має забезпечувати належне виконання ними службових обов’язків, включаючи дотримання режимів праці та відпочинку, а також вимог законодавства про працю.
Отже, виходячи з викладеного, автомобільний перевізник для здійснення перевезень зобов’язаний укладати з водіями трудові договори, а не договори цивільно-правового характеру.
Водночас ч. 1 ст. 1 Закону №2344 визначає поняття автомобільного самозайнятого перевізника – це фізична особа-підприємець, яка здійснює перевезення пасажирів на таксі на комерційній основі або за власний кошт без застосування праці найманих водіїв.