Чорнобильці самостійно зможуть обрати санаторно-курортний заклад

ВРУ внесла зміни до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зокрема, встановлено, що інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу серед іншого мають право на:
- позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;
- вільний вибір санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок в обраному закладі.
Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.
Відповідно до змін порядок надання щорічної грошової допомоги, здійснення доплат за рахунок власних коштів, порядок виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки встановлюються Кабінетом Міністрів України. При цьому власне розмір такої допомоги та розмір середньої вартості путівки в Україні визначатимуться щороку Законом про Держбюджет.
Зазнав змін також порядок надання пільгових путівок потерпілим дітям та дітям-інвалідам і на оздоровлення особам, які постійно проживали до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови що вони станом на 01.01.93 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років, а в зоні гарантованого добровільного відселення — не менше 3 років.