Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Методика комплексної оцінки бідності (далі – Методика) розроблена на виконання Стратегії подолання бідності, затвердженої розпорядженням КМУ від 16.03.2016 р. №161-р, та пункту 53 Плану заходів на 2016–2017 роки з реалізації Стратегії подолання бідності з метою проведення регулярного моніторингу ситуації з бідністю на основі системи показників для її оцінки.
Методика передбачає визначення трьох груп критеріїв бідності:
1) перша група – монетарні основні критерії бідності:
- сукупні еквівалентні витрати нижче 75 відсотків медіанного рівня (далі – відносний критерій за витратами);
- сукупні еквівалентні витрати нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на одну особу (далі – абсолютний критерій за витратами нижче фактичного прожиткового мінімуму);
- загальні еквівалентні доходи нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на одну особу (далі – абсолютний критерій за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму);
- загальні еквівалентні доходи нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць в середньому на одну особу (далі – абсолютний критерій за доходами нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму).
Для основних критеріїв бідності розраховуються показники:
- сукупний дефіцит доходу бідного населення;
- середній дефіцит доходу бідного населення;
- глибина бідності.
