Україна має значний потенціал для розвитку трудової медіації - інструменту мирного врегулювання конфліктів між працівниками і роботодавцями, який знижує навантаження на суди, сприяє соціальному діалогу. Чим він кращий за існуючі примирні процедури у трудових спорах?
Національна асоціація адвокатів повідомляє, що поняття «трудова медіація» прямо не закріплено у законодавстві. Водночас її загальні принципи та механізми передбачені Законом «Про медіацію». І оскільки трудові спори не виключені з-поміж видів, які можуть бути предметом медіації, вони можуть розглядатися на загальних підставах.
Враховуючи предмет спорів (трудові відносини між працівником і роботодавцем, між працівником і трудовим колективом, а також між роботодавцем і профспілковою організацією), можна виходити з того, що трудова медіація – це добровільна позасудова процедура врегулювання індивідуального чи колективного трудового спору за участю нейтрального посередника (медіатора), метою якої є досягнення сторонами взаємоприйнятного рішення.
Втім, трудові спори часто мають не лише правовий, а й глибокий соціально-психологічний характер, що потребує делікатного підходу до їх врегулювання. Серед типових ситуацій, у яких може застосовуватися трудова медіація:
- конфлікти щодо зміни істотних умов праці;
- спори щодо звільнення або переведення працівника;
- конфлікти через порушення трудових прав (оплата праці, робочий час, відпустки);
- колективні трудові спори між працівниками та роботодавцем щодо умов праці чи виконання колективного договору.
Трудова медіація має низку відмінностей від інших видів альтернативного врегулювання спорів, зокрема від примирних процедур у колективних трудових спорах відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
По-перше трудова медіація передбачає добровільну участь сторін як у процедурі, так і в укладанні угоди (фінальне рішення є продуктом домовленості сторін). Тоді як у примирні процедури закладена обовʼязковість проходження певних стадій: примирна комісія, трудовий арбітраж, рішення яких є обовʼязковим до виконання.
По-друге, медіація гарантує повну конфіденційність процесу, тоді як у примирні процедури є відкритими для сторін, а участь у них беруть представники держави або посередники.
По-третє, медіація є досить гнучкою. Медіатор навіть не дає оцінки правовій позиції сторін. Розгляд спору в рамках примирних процедур формалізований законом, а посередник чи арбітр надають свої пропозиції.
Таким чином, у трудових спорах медіація більш орієнтована на діалог. Це не стільки досягнення компромісу під тиском зовнішніх обставин, скільки формування справжнього консенсусу між сторонами конфлікту.
У європейській практиці трудова медіація активно використовується в рамках системи соціального діалогу та є важливим елементом превенції конфліктів. Цей напрям знайшов своє закріплення у низці міжнародних актів, які встановлюють базові стандарти й рекомендації щодо використання медіації у трудових та інших видах спорів. Серед них особливе значення мають:
- Рекомендація МОП №92 (1951 р.) про добровільне примирення і арбітраж трудових спорів, що закликає держави-учасниці сприяти розвитку мирних процедур врегулювання трудових конфліктів;
- Директива 2008/52/EC Європейського парламенту та Ради ЄС про деякі аспекти медіації у цивільних і комерційних справах, положення якої Україна поступово імплементує у національне законодавство в рамках процесу євроінтеграції.
І у країнах ЄС (Німеччина, Франція, Польща, Нідерланди) трудова медіація є інтегрованою частиною системи захисту трудових прав, де діють обов’язкові або рекомендовані досудові примирні процедури у трудових спорах, активно працюють державні й незалежні центри медіації.
Водночас в Україні, попри очевидні переваги, медіація перебуває на етапі становлення. Серед основних причин – недостатня обізнаність роботодавців та працівників про можливості, а також відсутність прикладів популяризації успішного врегулювання трудових спорів шляхом медіації.
Певний позитивний досвід демонструють окремі пілотні проекти, що реалізуються за підтримки міжнародних організацій (ПРООН, Міжнародної організації праці тощо). Також є поодинокі випадки використання медіації в роботі профспілкових організацій та служб примирення при органах влади.