Для адвокатів фінмоніторинг перетворився на ходіння по лезу: закон вимагає виявляти ризикові операції, водночас більшість видів правничої допомоги виведені з-під його дії. Як виконувати обовʼязки, не руйнуючи професійну таємницю і довіру клієнтів?
Національна асоціація адвокатів України розповідає, що ці та інші питання застосування в адвокатській практиці норм Закону №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» було центральною темою воркшопу «Дотримання вимог ПВК/ФТ для нотаріусів та адвокатів – баланс між зобов’язаннями та професійною таємницею». Захід, що проходив 3 грудня, реалізовувався спільно з компанією DAI Global за підтримки Агентства Великої Британії з міжнародного розвитку (FCDO).
На запрошення Центру фінансів та безпеки (CFS) при Королівському Об’єднаному інституті оборонних досліджень (RUSI) участь у воркшопі взяв голова Комітету НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрій Шабельніков, який представив позицію НААУ з цих питань.
Адвокатські бюро, адвокатські об'єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, мають зобов'язання забезпечувати первинний фінансовий моніторинг (ст. 6 Закону №361-ІХ). Однак п. 1 ч. 1 ст. 10 цього ж Закону встановлено, що вимоги поширюються на адвокатів лише у виключних випадках. Вичерпний перелік таких операцій включає супровід купівлі-продажу нерухомості при фінансуванні будівництва, операцій з корпоративними правами чи суб’єктами господарювання, управління коштами або активами клієнта, відкриття рахунків, залучення коштів для створення юридичних осіб чи управління фондами, трастами та подібними структурами. Саме цей перелік є незмінним і не може бути розширений ані практикою державних органів, ані роз’ясненнями.
При цьому переважна більшість видів адвокатської діяльності взагалі не підпадають під вимоги фінмоніторингу. Захист у кримінальних провадженнях, представництво в судах, досудове врегулювання спорів, консультації – усе це прямо віднесено законом до винятків. Рішенням Ради адвокатів України від 03.07.2021 №51 додатково уточнено: обов’язок адвоката як суб’єкта фінмоніторингу виникає лише тоді, коли одночасно виконуються три умови – укладено договір про надання правової допомоги, клієнт звернувся саме щодо операції з вичерпного переліку, і не застосовуються встановлені законом винятки. Це забезпечує чіткість і передбачуваність у роботі адвоката, не допускаючи тлумачень, які можуть порушувати адвокатську незалежність.
Окремий акцент – межі обов’язку адвоката та збереження адвокатської таємниці. Ні Закон, ні рішення РАУ не допускають подання адвокатом інформації до державних органів щодо осіб, які не є його клієнтами. Навіть якщо адвокат під час супроводу угоди помічає ризикові обставини щодо іншої сторони, він не може повідомляти про це Державну службу фінансового моніторингу, оскільки така особа не знаходиться у відносинах адвокат–клієнт. Це ключовий елемент збереження довіри до адвокатури та недопущення втручання в адвокатську таємницю. При цьому Міністерство юстиції та його територіальні органи не належать до переліку органів, яким може бути розкрита така інформація.
Адвокат повинен оцінювати ризики, пов’язані з клієнтом, юрисдикцією, характером операції, способом передачі активів, а також враховувати можливі «червоні прапорці» – невідповідність діяльності клієнта операції, безпідставне залучення третіх осіб, приховування бенефіціара, використання складних схем без логічного пояснення, раптова активність чи незвично високі гонорари. У супроводі передбачених законом операцій адвокат зобов’язаний проводити ідентифікацію та верифікацію клієнта, встановлювати кінцевого бенефіціара, розуміти мету операції та підтримувати актуальність отриманих від клієнта даних.