Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Дружили три товариші... Початок непоганий, якби ...все не зіпсували гроші...
Позичити гроші загалом буває складно. Проте, якщо ви все-таки їх позичили, то повертати, навіть незважаючи на дружбу, слід тому, у кого ваша боргова розписка.
Про передачу позикових коштів фізичні особи, як правило, складають нехитрий документ, який можна в окремих випадках назвати договором позики.
І хоча такі документи не завжди містять всі істотні умови договору позики, все-таки в ньому однозначно зазначають найменування позичальника, позикодавця та суму коштів, яку зобов’язуються повернути (з процентами чи без).
Причому повернення коштів має також супроводжуватись оформленням бодай якогось документа, що мало хто робить. Адже, за прикладом нашого спору, взяв в одного товариша, повернув іншому — ні документа про повернення, ні боргового документа на руках. А як довести, що гроші таки повернули?
Отже, що говорить з цього приводу закон: Кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі (ст. 545 ЦКУ).
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ (або щось схоже на договір позики), кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен зазначити про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку, боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Статтею 527 ЦКУ передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Коментованою постановою ВСУ встановлено, що позикодавець видав розписку позичальнику як борговий документ, що підтверджує укладення договору позики та прийняття кожним із них відповідних зобов'язань. Передаючи кошти особі, яка не є стороною договору позики, позичальник не скористався своїм правом на затримання виконання зобов'язання до повернення боргового документа та не звертався з такою вимогою безпосередньо до позикодавця.
Крім того, оригінал боргової розписки перебуває у позикодавця, що свідчить про невиконання умов договору позики.
Увага! Видаючи товаришу довіреність про отримання боргу, слід зазначити у ній про право отримати кошти за відповідним борговим документом та видати розписку про отримання повної суми коштів, щоб не підставити боржника.
