Питання укладення письмового договору вже неодноразово порушувалося у суді.
Причому не так давно ми звикли до того, що дії госпсуб′єктів (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Водночас, якщо договору письмово не укладали, то фактично немає й можливості домовитися про такі істотні умови, як оплата і строки її здійснення. Але деякі договори поставки чи купівлі-продажу також можуть не містити відповідних положень про строк оплати за поставлений товар. Скажімо, у договорі зазначено, що покупець повинен оплатити товар після його постачання або отримання видаткової накладної на нього (в окремих випадках сторони вказують на отримання пакета документів на товар).
Тож у разі виникнення спору на обґрунтування своєї позиції деякі госпсуб′єкти стверджують, що за відсутності письмового договору або відповідних строків оплати за придбаний товар після отримання товару продавцю слід звернутися до покупця з відповідною вимогою про сплату коштів.
Адже, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦКУ).
В одному з таких спорів ВГСУ визнав неможливим очікування вимоги від кредитора. На його думку, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. А це означає, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.
Отже, як сказано вище, договору ми не маємо. Проте ВГСУ вказує на наявність спеціальної норми ЦКУ, яка чітко встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Висновок: наявність у покупця зобов'язання щодо здійснення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (див. також Лист ВГСУ від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013).
Тому варто все ж таки під час складення пакета документів на товар визначитися зі строками оплати за нього, інакше єдина вимога, яку може отримати покупець, — це вимога про сплату суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.