13.06.2021 року набрав чинності новий Закон про фінансовий лізинг. І вже з врахуванням його положень 25.07.2021 року набрав чинності Закон про внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення суперечностей та уточнення визначення лізингової, орендної операції (далі — Закон №1605).
Зміни виглядають лише як технічні, втім це напряму пов’язане з новим Законом про фінлізинг і не тільки.
1. Лізингодавцем може бути виключно юридична особа
До змін приписи пп. 14.1.97 ПКУ вказували на те, що лізингова (орендна) операція – господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Проте відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону про фінлізинг лізингодавець – це юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об’єкт фінансового лізингу.
Таким чином, наразі згідно зі Законом №1605 під фінансовим лізингом розуміють господарську операцію юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов’язані з правом володіння та користування об’єктом фінансового лізингу.
Оперативний лізинг (оренда) – це операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом.
Таким чином, укладати договори фінансового лізингу можуть лише юрособи, визначені Законом про фінлізинг. Всім іншим — доступна опція лізингу (оренди) на інших умовах.
2. Лізингоодержувач є володільцем та користувачем предмету лізингу
Відповідно до ч.1 ст. 397 ЦКУ володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Отже, передача основних засобів від лізингодавця до лізингоодержувача передбачає, крім права користування цими засобами, передачу також й права володіння ними. Відповідні зміни внесені й до визначення терміну «оренда житлових приміщень» за пп. 14.1.972 ПКУ.
До речі, у висновку Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом ВРУ наголошено, що наведені визначення фінансового і оперативного лізингу не суперечать п. 62 Регламенту 2017/1986, який зазначає: «Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння орендованим активом. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та винагороди щодо володіння орендованим активом».
ПКУ відтепер чітко розрізняє договори фінансового лізингу, в яких лізингодавцями можуть бути лише юрособи, та всі інші договори оренди. Як і раніше, договори оренди з житла з викупом не належать до фінансового лізингу — і це відповідає нормам ЦКУ. Договори лізингу врегульовані ст. 806-8091 ЦКУ. Натомість договори оренди житла з викупом визначені у главі 59 ЦКУ, отже вони регулюються окремими частинами ЦКУ.
Але повернемося до податкового законодавства!
Як і раніше, операції з передачі майна у фінансовий лізинг та повернення майна, переданого у фінансовий лізинг, є об’єктом оподаткування ПДВ. Але уточнення до п. 187.6 (дата виникнення ПЗ) та п. 198.2 ПКУ (дата визначення ПК) стосуються не лише фінансового лізингу, а й фінансової оренди. При цьому ці терміни за пп. 14.1.97 ПКУ є тотожними для цілей ПКУ. В той час як передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря.
Тож, для чого внесені ці технічні правки, крім змін щодо суб’єктного складу за новим Законом про фінлізинг?
Варто чітко розрізняти договори фінансового лізингу та всі інші договори оренди. На нашу думку, податкова може не пробачити змішаних договорів та договорів, які містять не чіткі та не зрозумілі формулювання щодо предмету договору та умов, які можуть вказати на фінансовий чи інший лізинг (оренду). Відповідно, залежно від умов договору, ми не виключаємо або донарахувань ПЗ з ПДВ, або позбавлення ПК з ПДВ.
Звісно, що таке «фінансова оренда» ні в ПКУ, ні в ЦКУ чи ГКУ (ст. 292) не визначено. Тож, що це за договір та які умови він має містити – наразі не зрозуміло. Але в цілях оподаткування різниці між фінлізингом та фінансовою орендою немає. Тому, наприклад, називати фінансовою орендою передачу в користування за плату виробничого обладнання все ж неправильно (якщо за таким договором не відбувається зміна власника такого обладнання).
Але, навіть коли зміна власника все ж таки відбувається за таким договором згодом, варто врахувати, що це може бути договір оренди з викупом (не фінлізинг!), якщо цей договір укладено на інших умовах, ніж визначені для фінлізингу. І у разі прийняття рішення передати у власність орендоване обладнання через певний строк користування, сторони повинні прорахувати податкові наслідки. Якщо вони не готові до відносин фінлізингу (коригувати оподаткування, виходячи з нових правовідносин), або не готові сперечатися з податківцями, які це правовідносини, краще провести придбання обладнання на умовах окремого договору купівлі-продажу.
Втім, тим, хто вже має фінлізингові та орендні договори і працює за ними, не треба хвилюватися. Переукладати такі договори або вносити до них зміни у зв’язку з прийняттям Закону №1605 не треба. Нові правила оподаткування (щодо кола осіб, які можуть укладати договори фінлвзингу та розмежування визначень оренди і фінлізингу) стосуватимуться правовідносин, які виникнуть після набрання чинності цим законом. Нагадаємо, що зміни, про які йдеться в цій статті, набрали чинності з 25.07.2021 р.
І чим зрозуміліші та детальніні умови договорів оперативного лізингу (оренди) будуть відрізнятись від фінлізингу, тим простіше буде спілкування з податковими органами під час перевірок. Хоча слід нагадати, що схожих спорів в судах було небагато. А у зв’язку з новим Законом про фінлізинг ми їх й надалі не включаємо.
Загалом, це один з прикладів, які можна наводити на підтвердження чіткої різниці між договорами фінлізингу (фінансової оренди) та іншої оренди майна, у т.ч. житла з викупом. Проте на цьому прикладі ми хотіли пояснити суть внесених змін та відокремлення двох господарських операцій для цілей оподаткування.