Коментар до Постанови ВС від 27.03.2024 у справі №202/3322/22
Зміст справи
Протоколом від 12.01.2017 було обрано голову Правління ПАТ строком на 5 років. 13.01.2017 він вступив на посаду.
Наказом від 12.07.2017 голову Правління було звільнено у зв’язку з припиненням повноважень посадових осіб за п. 5 ст. 41 КЗпП. У наказі було зазначено про необхідність компенсації за невикористані дні щорічних відпусток у кількості 49 календарних днів, про суму вихідної допомоги не було зазначено.
Цього самого дня згідно з наступним наказом цю ж особу було знов прийнято на роботу. Перший робочий день – 13 липня 2017 року.
Остаточний розрахунок із таким працівником провели. Проте йому здалося, що цього замало.
І 04.07.2022 він звернувся до суду з проханням стягнути з ПрАТ (правонаступника ПАТ) вихідну допомогу у розмірі 750 402, 90 грн, оскільки:
- 12.07.2017 його було звільнено з посади голови правління ПАТ у зв’язку із припиненням повноважень посадових осіб, згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП;
- у зв’язку зі звільненням йому мали би виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток;
- під час підготовки документів для виходу на пільгову пенсію було виявлено, що суму вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку йому було нараховано, однак не виплачено.
ПрАТ зі свого боку наполягало на тому, що вихідна допомога є матеріальним забезпеченням звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. З 13.01.2017 по 12.10.2021 (у тому числі період з 12.07.2017 по 13.07.2017) голова Правління перебував у безперервних трудових відносинах із підприємством. Видання наказів про «звільнення з посади» та «призначення на посаду» відбувалось виключно не з метою дійсного регулювання виникнення/зміни трудових відносин між сторонами, а саме – на виконання рішення Наглядової ради ПАТ.
Отже, припинення повноважень голови Правління мало штучний/формальний характер, адже 12.07.2017 було вирішено питання про призначення його на посаду голови Правління ПАТ з іншим складом правління, тобто фактично його не було звільнено з обійманої посади.
Тож певний період він не був у пошуках нової роботи, а отже, і не набув права на отримання вихідної допомоги з огляду на фактичне та дійсне завдання вихідної допомоги як такої.
Окрім того, вихідна допомога не належить до структури заробітної плати, тобто не є ані заробітною платою, ані іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до структури заробітної плати, у зв’язку з чим голова Правління пропустив і строк звернення до суду за ст. 233 КЗпП.
Хто має право на вихідну допомогу
Справді, п. 5 ст. 41 КЗпП передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
Стаття 44 КЗпП не містить поняття вихідної допомоги, але вказує на випадки її виплати. Зокрема, вихідна допомога є одноразовою виплатою, яка виплачується роботодавцем працівнику у встановлених законодавством випадках при припиненні трудового договору (контракту).
За цією статтею у разі припинення повноважень посадових осіб з підстав, зазначених у п. 5 ст. 41 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов’язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Тобто основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Посилання сторони відповідача на формальність дій щодо призначення та звільнення позивача з обійманої посади на висновки суду не впливає, оскільки накази як про призначення, так і про звільнення ніким не оскаржувались, є дійсними.
Законодавець не встановлює строки для пошуку працівником нової роботи після звільнення, такий працівник може бути працевлаштований на нову роботу, в тому числі на наступний день після свого звільнення. Однак це не є підставою для повернення вже виплаченої вихідної допомоги чи її невиплати такому працівнику.
В яких випадках без вихідної допомоги?
Чинне національне законодавство закріплює правові гарантії дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов’язані з порушенням трудового законодавства, й вирішення трудових спорів робітників і службовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога – це державна гарантія, яка полягає у грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, основним її завданням є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Отже, п. 5 ст. 41 КЗпП, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, передбачає таку додаткову підставу розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників за певних умов, як припинення повноважень посадових осіб.
Нагадаємо ще раз обставини справи:
- 12.07.2017 наглядова рада ПАТ прийняла рішення як про припинення повноважень працівника на посаді голови Правління, так і про обрання його знову на цю саму посаду, що було зроблено ним же виданням окремих наказів;
- голова Правління станом на день видання наказу про звільнення був обізнаний про призначення його на цю саму посаду з наступного дня після звільнення, адже накази було видано в один день і за його підписом;
- голова Правління безперервно перебував у трудових відносинах з ПАТ з 13.01.2017 до 12.10.2021 (запис у трудовій книжці про звільнення), тобто фактично не був звільнений з цього підприємства та з цієї посади до 12.10.2021, виконуючи при цьому ті самі посадові обов’язки та інші організаційно-розпорядчі функції у товаристві.
Тому ВС вважає, що у ПАТ не було підстав для виплати йому вихідної допомоги.
Зазначається також, що навіть сам факт нарахування такої допомоги не вказує на обов’язок роботодавця виплатити таку допомогу, якщо таке нарахування суперечить приписам КЗпП та реальним/фактичним обставинам звільнення/прийняття з посади/на посаду.
Окрім того, ВС наголошує, що поведінка голови Правління щодо вимоги надати йому матеріальне забезпечення, передбачене для звільнених працівників з незалежних від них обставин у період пошуку ними роботи, через п’ять років після винесення ним самим в один день наказів про його звільнення і прийняття на роботу, тобто без докладання ним жодних зусиль, необхідних для пошуку роботи, не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом.