"Судова влада України" розповідає, що правило ч. 2 ст. 693 ЦКУ, яке передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, неявно включає і право покупця прийняти повернення суми попередньої оплати, здійснене за ініціативою продавця (погодитися на пропозицію продавця щодо такого повернення) або заперечити проти цього і вимагати від продавця передачі товару.
Приймання покупцем поверненої передоплати без зауважень доводить припинення зобов’язання за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 ЦКУ). Проте обов’язок продавця передати товар у натурі зберігається, якщо покупець без невиправданої затримки недвозначно заперечив проти повернення грошей (шляхом претензії чи позову) і вимагав поставки товару.
Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду.
У цій справі спір пов'язаний з виконанням договору поставки сільгосптехніки. Позивач (покупець) здійснив 20% попередньої оплати товару, втім відповідач (постачальник) не виконав зобов’язання щодо поставки товару в передбачений договором строк. Після закінчення дії договору відповідач в односторонньому порядку повернув аванс, посилаючись на форс-мажорні обставини. Позивач натомість прийняв повернену передоплату й заперечень щодо повернення суми передоплати чи вимог до продавця поставити товар протягом тривалого часу не заявляв, а звернувся до суду з вимогою про виконання зобов'язання в натурі та стягнення пені більш ніж через рік і півтора місяця після повернення продавцем суми передоплати.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позовної вимоги щодо поставки товару, але стягнули пеню, зменшивши її розмір.
Основне питання, яке постало перед Великою Палатою Верховного Суду в цій справі, полягало в тому, чи припиняється зобов’язання продавця поставити товар у разі закінчення строку дії договору та повернення покупцю суми попередньої оплати (без наявності такої вимоги з боку покупця та інших підстав для припинення зобов’язання).
Велика Палата Верховного Суду врахувала, що за змістом ч. 2 ст. 693 ЦКУ саме від волі покупця залежить вибір між вимогою передати товар чи повернути передплату.
Велика Палата ВС зауважила, що повернення суми попередньої оплати, здійснене з ініціативи продавця, але прийняте покупцем без заперечень, є рівнозначним поверненню такої суми за прямою вимогою покупця, оскільки так само відображає волю останнього щодо подальшої долі взаємних договірних зобов’язань, та має наслідком припинення зобов’язання за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 ЦКУ). Ця ситуація відрізняється від повернення суми попередньої оплати з ініціативи продавця, проти чого покупець заперечив до, під час або невідкладно після такого повернення, наполягаючи на виконанні продавцем зобов’язання щодо передачі товару, – у такому разі зобов’язання сторін не припиняються та мають бути виконані належним чином (ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 599, ч. 1 ст. 629 ЦКУ).
З огляду на наведене ВП ВС зробила висновок, що в цій справі мало місце припинення зобов’язань за домовленістю сторін, адже покупець своїми конклюдентними діями (тривалою відсутністю заперечень і чітко висловленої вимоги щодо передачі товару) продемонстрував приймання поверненої продавцем передоплати. А оскільки це відбулося після закінчення строку договору, в цій ситуації немає підстав ставити питання про недотримання вимог ст. 654 ЦКУ стосовно форми зміни або розірвання договору.
Відповідно, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи касаційної скарги позивача про те, що повернення попередньої оплати за товар за обставин цієї справи потрібно розцінювати як його односторонню відмову від виконання зобов’язання з поставки товару.
Постанова ВП ВС від 18 лютого 2026 року у справі №911/969/24.
