Насамперед коротко розглянемо, чим відрізняється(лася) пеня від процентів за користування чужими коштами?
По-перше, це різні правові норми. По-друге, проценти є платою за користування чужими грошима. Пеня ж (як різновид неустойки) є засобом забезпечення виконання зобов’язання (ми не будемо зупинятись на тлумаченні процентів за користування чужими коштами, наведеному у статтях 536, 549 ЦКУ та 231-232 ГКУ).
Як до цього ставиться судова система?
Аналіз рішень судів Харківської області дає підстави для висновку, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлено. Аналогічну позицію наведено у п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року №14.
У постанові від 25.09.2012 р. (справа №32/5005/3471/2012) ВГСУ зазначає, що пеню, як один із видів неустойки, яка стягується за кожен день прострочення, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами. Адже вони є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.
Проте вже через рік у постанові від 23.09.2013 р. (справа №5002-12/4527-2012) суд визначає, що проценти за користування чужими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, яку вже нараховано за цей самий період за аналогічне порушення. Тому нарахування ще одних процентів за цей самий період за аналогічне порушення суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою.
Яка тепер позиція ВСУ щодо цього питання?
У Постанові від 24.12.2013 р. №3-37гс13 ВСУ зазначив: «... Вважаючи правильним стягнення з покупця суми процентів за користування чужими коштами (58225,91 грн), нарахованих на підставі пункту 6.6 договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, Вищий господарський суд України не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені. ... Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення...».
Аналогічні висновки можна побачити й у постанові від 12.12.2011 року, справа №3-132гс11.
Насамкінець зазначимо, що положення статті 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. А оскільки ми визнаємо проценти за користування чужими коштами саме пенею, то слід запроваджувати практику позовних вимог про зменшення розміру й таких процентів. Принаймні таке правило тепер стосується договорів купівлі-продажу (Постанова ВСУ від 24 грудня 2013 року №3-37гс13).
Наталія Канарьова
