.jpg)
Фабула судового акту: Скорочення на підставі ст. 40 КЗпПУ індивідуально для працівника дуже неприємна, а іноді трагічна річ. Тому законодавець ще за часів соціалізму встановив ряд правових гарантій, які б могли відстрочити або відмінити цю дію роботодавця.
Так, роботодавець повинен за два місяці повідомити працівника про скорочення та згідно зі ст. 49-2 КЗпПУ запропонувати йому іншу посаду на підприємстві у випадку її наявності. Зазвичай, розглядаючи трудові спори, суди дуже ретельно перевіряють документи, які б підтверджували наявність або відсутність вакантних посад на момент скорочення працівника. Зі свого боку, законослухняний роботодавець письмово пропонує працівнику іншу вакантну посаду і фіксує актом його відмову від пропозиції. «Технологічно» пропонують прибиральника чи охоронця і працівник з вищої освітою, як правило, відмовляється.
А чи повинен роботодавець пропонувати іншу роботу працівнику, який скорочується, за наявності вакантних посад, на які цей працівник не підходить за освітою, кваліфікацією, досвідом роботи? Наприклад, чи повинен роботодавець пропонувати вакантне місце головного інженера заводу інженеру початківцю, який пропрацював лише два чи три роки за спеціальністю. ВСУ підтвердив, що ні. Навіть формально.
У справі, що розглядається був скорочений спеціаліст 1-ї категорії, який не мав ані середньої-спеціальної освіти, ані вищої освіти. На момент його скорочення на підприємстві були вакантні посади, проте посадові інструкції цих посад передбачали для претендентів наявність освіти та спеціальних кваліфікаційних вимог. Отже, ВСУ підкреслив, що в такому випадку роботодавець не був зобов’язаний пропонувати такі посади працівнику, що був скорочений.