Коментар до Постанови ВС від 03.12.2018 р., справа №908/76/18
Укладаючи договори поставки товарів, про надання послуг, інші господарські договори, госпоперації за якими підпадають під оподаткування ПДВ, сторони все ж сподіваються на порядність своїх контрагентів, які не порушуватимуть вимоги ПКУ щодо належної та своєчасної реєстрації ПН в ЄРПН за фактом отримання коштів чи виконання операції.
Водночас, передбачаючи обставини, які можуть не залежати від сторони (скажімо, відсутність коштів на електронному ПДВ-рахунку, коштів в обсязі, необхідному для реєстрації ПН у ЄРПН, блокування податкової ПН тощо), все ж намагаються прописати відповідальність за це у договорі. Переважно така відповдальність обмежується штрафом у розмірі суми ПДВ за укладеним договором (госпоперацією).
Ставлення судів до стягнення таких штрафів протягом 2017-2018 рр. змінювалось неодноразово.
Спочатку при зверненні покупців до суду за стягненням збитків у розмірі суми ПДВ за незареєстрованими ПН в ЄРПН суди відмовляли у позовах. На думку судів, невиконання продавцем, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин. Відповідно, це не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов поставки або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони. Детальніше про це можна почитати тут.
Пізніше Верховний суд відмовив покупцю у стягненні штрафних санкцій згідно Договору поставки в сумі ПДВ за ПН за відмову скласти розрахунок коригування до вже зареєстрованої ПН в ЄРПН. При цьому, коли мова йшла про нереєстрацію ПН в ЄРПН через відсутність на електронному ПДВ-рахунку продавця коштів, достатніх для реєстрації ПН, ВС задовольнив позов покупця та стягнув збитки в сумі ПДВ за такими незареєстрованими ПН у повному обсязі. Детальніше про це можна почитати тут.
Тоді ВС визнав, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків покупцю суди встановили наявність всіх необхідних умов:
1) відсутність реєстрації ПН в ЄРПН підтверджується податковою звітністю та дод. 5 до декларації з ПДВ (розшифровка ПК у розрізі контрагентів),
2) покупець надав можливість продавцю зареєструвати ПН, звернувшись до нього з листом-вимогою,
3) продавець сам визнав порушення ним порядку та строків реєстрації ПН в ЄРПН.
Тоді наявність спеціальної умови в договорі щодо відповідальності за невиконання продавцем (постачальником) вимог ПКУ по належній та своєчасній реєстрації ПН в ЄРПН дозволила покупцю стягнути з продавця понесені збитки.
Наразі же маємо коментоване судове рішення касаційного господарського суду ВС, яке показує, що такі збитки можуть стягуватись і в тому випадку, якщо у договорі такої умови не було!
Зміст спору між платниками ПДВ
Покупець звернувся до суду з позовом до постачальника (продавця) про стягнення збитків посилаючись лише на норми ПКУ. Він зазначив, що оплату за товар, поставлений за Договором №27-14 від 27.02.2014, здійснив в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за спірний період. Постачальник (продавець) цей факт не заперечує.
Однак, встановленого ПКУ обов'язку щодо реєстрації податкових накладних на суму 102 899,46 грн. продавець не виконав, у зв'язку з чим покупець був позбавлений права на включення цієї суми ПДВ до складу податкового кредиту та сплатив цю суму до бюджету. Таким чином, внаслідок неправомірних дій продавця покупець поніс, як він вважав, збитки на суму 102 899,46 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій не визнали такі сплати збитками. Ці суди посилались на те, що порушення норм податкового законодавства тягне за собою негативні наслідки саме для платника податку, який скоїв таке порушення, проте, не для його контрагента. І покупець не довів порушення продавцем своїх господарських зобов'язань перед ним, які б спричинили останньому збитки у заявленому розмірі.
Що вирішив ВС?
Факт перший: Постачальник (продавець) встановленого Податковим кодексом України обов'язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.
Факт другий: Такі порушення позбавили покупця права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 102 899,46 грн. На момент виникнення спірних відносин (станом на 2015 р) норми ПКУ встановлювали право покупця подати скаргу на постачальника (продавця). Однак, подання такої скарги платником згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015 р., не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.
Висновок ВС: Покупець поніс збитки. Адже у цьому випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю постачальника (продавця) щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту покупця, а також, відповідно, завищення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї покупця.
Верховний Суд констатує: із встановлених судами обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення, а тому висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність вини постачальника (продавця) у завданні збитків покупцю на суму 102 899,46 грн. є безпідставними.
Таким чином ВС у коментованому рішенні дійшов до висновку, що збитки є і обов’язок їх відшкодувати винною особою визначений законом, а отже, у спеціальній умові в договорі щодо такого відшкодування потреби немає.