Коментар до Постанови ВС від 12.02.2020 р., справа №826/17798/18
Обов’язок повідомляти ДПС про зміну адреси – у нерезидентів також!
Платник податку – фізична особа, яка змінила своє місце реєстрації, має повідомити про це орган ДПС за місцем обліку. Відповідні вимоги наведені у п. 70.7 ПКУ.
Від такого обов’язку не звільняють й зміна імені, прізвища та по батькові. Навіть, за умови, що про таку зміну органи ДПС повідомляються органами державної реєстрації актів цивільного стану (пп. 70.16.4 ПКУ).
Чи існує відповідальність за невиконання вказаних вище вимог фізособами?
Відповідно до п. 119.1 ПКУ неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.
Але штрафи не настільки страшні. Наслідки неповідомлення про зміни можуть бути значно гіршими.
ППР не отримував, проте звернувся до суду!
У коментованій нами справі фізособа (йдеться про фізособу-нерезидента) з 2013 року є власником автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб.см.
Органом ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. №1788-17, яким фізособі (як власнику ТЗ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн за 2015 рік. Таке рішення контролюючого органу обґрунтовано положеннями пп. 54.3.3 та пп. 267.6.2 ПКУ. Надалі органом ДПС складено податкову вимогу від 14.09.2016 р. №5931-17 щодо погашення суми податкового боргу в сумі 25000,00 грн за 2015 рік, який виник внаслідок прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення.
Фізособа лише у жовні 2018 року звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування ППР від 10.06.2015 р. №1788-17.
Вочевидь, читачів дивує така різниця у часі – від дати прийняття ППР до дати звернення до суду пройшло більше 3 років. А ось тут і варто згадати про виконання вимоги, встановленої у п. 70.7 ПКУ.
Якщо ППР не отримав, то орган ДПС його не надсилав!
Повертаючись до дати звернення власником ТЗ – нерезидентом до суду (жовтень 2018 р.), суд встановив такі доволі цікаві обставини.
Податківці стверджували, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. №1788-17 було надіслано фізособі-нерезиденту засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте лист повернувся 06.08.2015 р. через невручення з причин «закінчення встановленого строку зберігання». Адреса, за якою надсилались ППР та податкова вимога – є попередньою адресою реєстрації (за місцем проживання колишньої дружини).
Фізособа стверджувала, що за дійсним місцем реєстрації, де фізособа-нерезидент проживає з лютого 2016 р., ним жодної кореспонденції не отримувалось.
Суд наголосив, що органом ДПС не надано жодних підтверджень того, що до жовтня 2018 року (тобто до дати звернення фізособи-нерезидента до суду) така фізособа отримувала ППР та податкову вимогу. Тому говорити про пропущення строку давності (п. 102.1 ПКУ) наразі немає підстав.
Отже, справа в судах розглядалася. І суд першої інстанції скасував ППР та податкову вимогу. Апеляційна інстанція погодилась з такими висновками. Проте ВС – ні.
ВС: фізособа не повідомила нову адресу – то й сама несе всі ризики!
Натомість, Верховний Суд має іншу думку. Згідно з приписами ст. 45 ПКУ податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, враховуючи вимоги п. 70.7 ПКУ законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.
При цьому контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, має право розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
І в таких випадках ВС нагадує, що крім встановлення факту пропуску фізособою строку звернення до суду у зв`язку з її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов`язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку (аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в справі №640/21350/18, постанова від 01.10.2019 р.).
Тому ВС у коментованій нами справі скасував всі попередні судові рішення та направив справу на новий розгляд. Втім, на нашу думку, отримати позитивний результат фізособі-нерезиденту буде вкрай складно.
Дії платника податків у разі зміни адреси
Який урок ми маємо винести з наведеного вище?
1. Фізособи – платники податків зобов’язані подавати до податкового органу відомості про всі зміни,пов’язані зі зміною даних, що містяться в ДРФО. А якщо фізособа не виконає цей обов’язок, вона сама наражається на неприємності: податківці будуть виконувати свої обов’язки та не мають зазнавати негативних наслідків через ігнорування фізособами-платниками виконання вимог п. 70.7 ПКУ.
2. Органи ДПС здійснюють листування з платниками податків, зокрема, саме з фізичними особами, за адресою за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.
Увага! У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, вони вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
3. Органи ДПС не видають та не надсилають повторно ППР чи податкові вимоги. Якщо ж платник податків – фізособа все ж випадково дізнався про існування ППР чи податкової вимоги, які не отримав, то він може звернутись до органу та отримати інформацію про наявність податкового боргу. І при оскарженні до суду таких рішень органу ДПС слід вказати на таку обставину та послатись на отриману від органу ДПС інформацію, а також про відсутність у фізособи оригіналів ППР та податкової вимоги. Такі документи вже суду має надати орган ДПС.
4. Якщо, як у коментованій нами справі, минув тривалий строк від дати складення ППР та податкової вимоги до дати, коли ви дізнались про ППР та податкову вимогу, та звернулись до суду, вам треба буде доводити, чому саме ви пропустили строк звернення до суду. Поважність причин такої затримки буде визначати суд – і як підказує судова практика, довести поважність причин в цьому випадку вкрай складно. Тож, у фізосіб є всі шанси програти справу, навіть якщо з решта причин вона може дати позитивний для платника податків результат.