Коментар до Постанови ВС від 31.07.2020 р., справа №440/1933/19
Паспорт зайнятості населення або як держава бореться з тіньовою зайнятістю?
Відповідно до ст. 18 Закону «Про зайнятість населення», керуючись п. 22 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальні та місцеві програми зайнятості населення спрямовані на реалізацію основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення в регіонах та є складовими програм їх соціально-економічного розвитку.
Територіальні та місцеві програми зайнятості населення розробляються місцевими державними адміністраціями та подаються на затвердження Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам.
Одне з основних завдань Програми – зниження рівня безробіття та зменшення його тривалості, відтворення трудових ресурсів, збереження та створення нових робочих місць, легалізація існуючих робочих місць.
А одним зі шляхів реалізації програми є залучення для затвердження та реалізації Паспорту зайнятості населення (додаток до програми) органів ДФС, Держпраці тощо.
Як Держпраці використовує Паспорт зайнятості під час перевірок?
Нагадаємо, що КМУ вніс зміни до Порядку №823, завдяки яким з 23 липня 2020 р. заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами Держпраці та її територіальних органів. Детальніше про це можна почитати тут.
Так сталось і у коментованому нами судовому рішенні – Держпраці на підставі аналізу «Паспорта неформальної зайнятості населення Полтавської області», ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі №71 1947 року прийняло наказ на проведення заходу державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ФОПа.
Щодо Паспорта, то це досить цікавий документ. Як повідомляли фахівці Полтавської ОДА, цей документ складався на підставі аналізу даних статистики та податкової служби, Пенсійного фонду. В результаті було виявлено, що у 2019 році (коли відбувалася перевірка, яка стала предметом спору) 79,5 тисяч осіб працездатного віку ніде не обліковуються. В результаті було зроблено висновок – це люди, які потенційно працюють неформально.
Але це розрахунок, зроблений ОДА, а не встановлені факти неоформлення трудових відносин! Тому важливо з’ясувати, чи може бути інформація з Паспорта зайнятості підставою для призначення перевірки конкретного ФОП від Держпраці.
Паспорт неформальної зайнятості – підстава чи інформація?
Верховний Суд зазначає, що Паспорт неформальної зайнятості є джерелом інформації, в результаті аналізу якої керівником органу контролю прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування.
При цьому норма пп. 3 п. 5 Порядку №2951 не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, яка може стати підставою для проведення перевірки. Натомість передбачається, що інформація може надходити і з будь-яких джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.
1 Аналогічна підстава для здійснення інспекційних відвідувань наведена у пп. 3 п. 5 Порядку №823, чинній насьогодні.
Отже, сам Паспорт не може бути підставою для проведення трудової перевірки, а ось зазначена в ньому інформація про порушення трудового законодавства – так.
Виходить, що даних, отриманих розрахунково, і які не вказують на конкретних порушників-роботодавців, достатньо, щоб призначити таку перевірку? І за бажанням Держпраці може завітати до будь-якої ФОП чи юрособи для того, щоб перевірити, а чи не в неї працюють ті самі неоформлені працівники? Коментоване судове рішення доводить, що ні.
Втім, Паспорт може вказати і наймовірніших порушників, тобто сектори економіки/галузі, де можливі ризики використання праці без оформлення трудових відносин. Ось і в коментованій справі за результатами аналізу такої інформації начальником управління Держпраці було прийнято рішення щодо необхідності інспектування госпсуб`єктів саме в галузях сільського господарства, оптової і роздрібної торгівлі.
Проте причина, чому перевіряли цього конкретного ФОП, виявилась ще цікавішою.
Фактичне місце діяльності, але чиє?
Якщо не брати до уваги Паспорт неформальної зайнятості населення, то варто звернути особливу увагу на справжню підставу для інспектування ФОП.
Інспектори завітали за його фактичним місце діяльності.
Завітавши до бару, де власником є одна фізична особа, а орендарем – інша, інспектори виявили двох працівників, які прямо вказали на відсутність будь-яких трудових відносин з ФОП, якого перевіряли. І це й не дивно – адже ні власник, ні орендар не мали жодного відношення до цього ФОП.
Проте фахівці Держпраці були впевнені, що саме цей ФОП насправді здійснює діяльність у цьому барі. Чому вони так вирішили, якою інформацією керувалися, на суді так і не було встановлено. Але відсутність доказів не зупинила інспекторів Держпраці – ними був складений акт, припис про усунення порушень (вимога оформити працівників за трудовими договорами) та застосований штраф.
Суди були налаштовані категорично: зібрані судом першої інстанції докази свідчать про те, що інспекторами праці під час проведення інспекційного відвідування не вжито усіх необхідних і достатніх заходів для встановлення належного об`єкта інспекційного відвідування.
Будь-яких інших доказів здійснення господарської діяльності саме ФОПом, якого інспектували, за цією адресою, а також доказів, які б засвідчували факт порушення ним вимог законодавства про працю під час проведення інспекційного відвідування не встановлено.
А до відповідальності на підставі ст. 265 КЗпП може бути притягнуто лише суб`єкта господарювання, який використовує найману працю.
Місце інспектування – фактичне чи юридичне?
Цьому питанню варто приділити більше уваги, адже коментоване нами рішення відкрило ще одну проблему – за яким місцем мають перевіряти?
Якщо звернутись до пп. 1 п. 10 Порядку №823, то інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених п. 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
А Паспорт? Інформація в ньому вказує на ймовірні сфери контролю зі значними ризиками «тіньової» зайнятості. Проте цієї інформації виявилось замало для призначення перевірки.
Інспектори Держпраці можуть перевіряти факт використання найманої праці або за місцезнаходженням роботодавця, або за місцем здійснення госпдіяльності.
Для юросіб та ФОП – це юридична або фактична адреса, дані щодо місця знаходження за формою №20-ОПП, ліцензіями, реєстрації РРО, іншими даними від податкових органів, а також інформацією щодо договорів оренди приміщень, іншої інформації тощо.
Проте, як свідчать висновки суду у коментованому нами рішенні, така інформація має бути наявна на момент прийняття наказу на перевірку. І така інформація має бути конкретною, а не лише зазначеною у вигляді обраних ФОП кодів КВЕД, навіть якщо вони належать до сфери госпдіяльності з найбільшим ризиком неоформленої праці.
Висновки від редакції
Щоб призначити перевірку, органи Держпраці повинні мати інформацію про наявні (а не про потенційні) порушення конкретної особи (а не особи, яка може працює, а можливо тільки має намір працювати у сфері, в якій за статисткою є ризики трудових порушень). І Паспорт неформальної зайнятості або будь-який інший документ, який тільки вказує на можливі ризики, а не містить конкретної інформації, не може бути підставою для перевірки.
Якщо орган Держпраці призначив перевірку, але не знайшов доказів порушень у конкретних ФОП чи юрособи, застосовувати санкції немає підстав. Якщо виявлено незареєстроване місце здійснення господарської діяльності, Держпраці має зібрати докази і з’ясувати, а хто саме здійснює у цьому місці діяльність, чи є такою особою та, яку перевіряють.
При цьому необхідність перевіряти місце знаходження роботодавця та/або місць використання найманої праці покладається на органи Держпраці шляхом з’ясування інформації на момент винесення наказу. Про це прямо вказано у п. 6 Порядку №823. Інакше подібних безпідставних перевірок, звернень до суду та скасування штрафів буде багато.
Наведені висновки у коментованому судовому рішенні можуть бути використані ФОП та юрособами у разі складення заперечень на акт перевірки та оскарження постанов про застосування штрафів за неоформлених працівників в суді.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!