Коментар до постанови ВС від 20.01.2021 р., справа №815/3570/16
Мінсоцполітики свого часу зазначало, що учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти під час виробничого навчання виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм, і такі відносини не є трудовими, тому немає потреби укладати строкові трудові договори на період проходження виробничої практики (лист від 20.08.2012 р. №107/021/150-12).
Втім, проходження практики студентами вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ) можливе зі зарахуванням їх на штатні посади.
Якщо студенти ВНЗ проходять виробничу практику без зарахування на штатні посади, то трудові відносини між практикантом і підприємством (установою, організацією) не виникають. У разі зарахування студента ВНЗ на штатну посаду з ним укладається трудовий договір шляхом оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та з повідомленням органів податківців. Оплата праці здійснюється відповідно до норм чинного законодавства згідно зі штатним розписом. Про це ми писали тут.
Перевірка ДФС закінчилася вимогою про суму ЄСВ та штрафом!
У справі, що нами коментується, йдеться про проходження навчальної практики за періоди 2012-2014 рр. та сплати ЄСВ з нарахованих/відрахованих сум зі зарплати практикантів.
Такі практиканти не були штатними працівниками підприємства. А отже, сплата ЄСВ (на той час йшлося про нарахування та відрахування) не проводилась. А податківцям це не сподобалось.
Річ у тім, що за п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з ЄДР), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки зі застрахованими особами.
Спір у цій справі дійшов до Верховного Суду. Проте розповімо цю історію докладно.
Що вирішили суди попередніх інстанцій?
Суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахована заробітна плата учням, які проходять виробничу практику на підприємстві згідно з договором про навчально-виробничу практику, є базою нарахування єдиного внеску.
Отже, підприємством протягом 2012-2014 рр. мав нараховуватись та утримуватись єдиний внесок з усієї суми нарахованої заробітної плати учня.
Цю позицію суду першої інстанції підтримали як апеляційний суд, так і Верховний Суд.
На думку останнього, загальний порядок укладення трудового договору встановлено ст. 24 КЗпП, якою, зокрема, передбачено укладення трудового договору, як правило, в письмовій формі.
Водночас ст. 38 Закону «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі - Закон №103) встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний, і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
При цьому професійно-технічна освіта може включати, зокрема, професійно-практичну підготовку, яка проводиться на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у формі виробничої практики (ст. 25 Закону №103).
Пунктом 9 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою КМУ від 07.06.99 р. №992 (далі - Порядок), передбачено, що перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, серед іншого, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) та укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.
Відповідно до пп. 7 і 8 Порядку учні, слухачі навчальних закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.
Враховуючи приписи п. 10 Порядку, учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробничу практику, не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них повною мірою розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.
Крім того, пунктом 17 Порядку встановлено, що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Верховний Суд вважає, що нарахована заробітна плата учням, які проходять виробничу практику на підприємстві згідно з договором про навчально-виробничу практику, є базою нарахування єдиного внеску.
Отже, на підприємство в коментованій справі покладався обов`язок нарахувати та утримати єдиний внесок з усієї суми нарахованої заробітної плати учня-практиканта.
Зверніть увагу! У цьому судовому рішенні встановлений той факт, що зарплата учням виплачувалась безпосередньо самим підприємством – базою практики. Хоча існує два варіанти — нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п`яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Проте, хто б не виплачував фактично кошти у вигляді зарплати таким практикантам, сплатити ЄСВ до бюджету (так само, власне, як і ПДФО, та, зараз, ВЗ) має роботодавець, тобто той, з ким у практиканта укладено трудовий договір і для кого цей практикант виконував роботу. Отже, перш ніж надсилати такі кошти навчальному закладу, роботодавцю потрібно буде сплатити до бюджету податки і ЄСВ з цього доходу.