ДПСУ повідомляє, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким підтримано позицію ГУ ДПС у Миколаївській області у справі №1340/5998/18 щодо спростування реальності господарських операцій позивача з придбання відходів деревопереробної діяльності.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про фіктивний характер господарських операцій позивача із вказаними в акті перевірки контрагентами, беручи до уваги такі обставини:
- відсутність у зазначених контрагентів позивача необхідних для здійснення господарських операцій умов та ресурсів;
- невідповідність номенклатури товарів, які зазначені в наданих позивачем документах як поставлені цими контрагентами (відходи деревообробки), номенклатурі товарів, щодо яких вони були покупцями відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, та відсутність у зв'язку з цим джерела походження товару (відходів деревопереробного виробництва), кінцевим споживачем якого був позивач;
- відсутність відомостей у видаткових накладних, виписаних на операції з придбання позивачем товару (послуг) у контрагентів про посадову особу, відповідальну за здійснення господарських операцій і правильність оформлення первинних документів, оскільки в документах проставлено лише підписи, що не дає змоги ідентифікувати учасників господарських операцій;
- перевезення товару відбувалося раніше його придбання;
- встановлено розбіжність між кількістю придбаного та фактично перевезеного товару; за ланцюгом поставок товару не встановлено його виробника (має місце так званий «обрив» ланцюга поставок);
- товарно-транспортні накладні (далі – ТТН) частково оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме: відсутня конкретна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження; відсутні номери посвідчень водіїв, відсутні довіреності на отримання матеріалів;
- відсутня реєстрація транспортних засобів, які зазначені у ТТН;
- позивачем не надано паспортів якості, сертифікатів відповідності, інших документів щодо якості придбаного товару; фігурування контрагентів у кримінальних провадженнях.
Верховний Суд зауважив, що посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їхній особистий підпис є обов'язковим реквізитом первинного документа, оскільки зазначення саме цієї інформації дає змогу ідентифікувати учасників господарських операцій.
Колегія суддів зазначила, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 12.06.2018 у справі №825/3419/14.
Однак враховуючи, що у всіх наданих позивачем видаткових накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, такий недолік має системний характер, що у сукупності з іншими обставинами у справі об'єктивно ставить під сумнів правдивість інформації у видаткових накладних щодо зафіксованої в них господарської операції.
Касаційний адміністративний суд звернув увагу, що це саме стосується і недоліків в оформленні ТТН, на які вказує ГУ ДПС. Одне лише посилання на відсутність у платника ПДВ документів на перевезення придбаного товару не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Однак за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару як підстави для збільшення суми податкового кредиту.
Відповідно до абзаців двадцять п'ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 11.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Документи, передбачені Правилами №363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Касаційний адміністративний суд резюмує, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні можуть ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об'єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; невстановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); невідповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.
Оцінка судом першої інстанції документів, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит за операціями з контрагентами, відповідає вищенаведеним процесуальним нормам. Суд першої інстанції взяв до уваги неспростовані позивачем доводи відповідача щодо характеру діяльності наведених контрагентів; недоліків в оформленні видаткових накладних та ТТН, у тому числі щодо зазначення в останніх транспортних засобів, державна реєстрація яких не здійснювалась, тоді як ці транспортні засоби зазначені з реєстраційними номерами. Натомість апеляційний суд безпідставно залишив ці обставини поза увагою.
Таким чином, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18 касаційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області задоволено, постанову суду апеляційної інстанції від 28.12.2020 скасовано, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2019, яким відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 1,82 млн грн, залишено в силі.
***
Читайте також: