Коментар до Постанови ВС від 17.01.2024 у справі №903/51/20
Розглянемо випадок із практики.
11.02.2020 ухвалою Господарського суду відкрито провадження у справі №903/51/20 про банкрутство ТОВ. Визнано вимоги ініціюючого кредитора – ГУ ДПС у розмірі 10 523 605 грн.
05.05.2020 ТОВ було визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. Але після цього прийшла ще одна податкова перевірка, і ось чому.
04.07.2022 обласна прокуратура надіслала лист до ГУ ДПС області про необхідність розгляду та перевірки доводів ліквідатора ТОВ з приводу можливих порушень податкового законодавства керівником ТОВ під час здійснення госпдіяльності товариством.
Як наслідок, ГУ ДПС області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ, за результатами якої складено акт від 15.08.2022. В акті було зазначено порушення податкового законодавства, внаслідок чого складено нові податкові повідомлення-рішення, якими банкруту збільшено податкову заборгованість ще на 1 095 640 грн з ПДВ та на 9 010 386 грн з податку на прибуток.
Тому 07.12.2022 до Господарського суду надійшла нова заява ГУ ДПС області про збільшення грошових вимог ТОВ-банкрута на суму 10 106 026 грн. При цьому ГУ ДПС області стверджує, що податкові зобов’язання на цю суму збільшення виникли за період травень 2017 р., лютий 2018 р., червень 2018 р., липень 2018 р. та I півріччя 2022 р., тобто у т.ч. і до відкриття провадження у справі.
Але податківці, звісно, хотіли б отримати усе донараховане ПЗ: ГУ ДПС області зауважило, що стаття 60 Кодексу України з процедур банкрутства не містить обмежень щодо строків заявлення поточних грошових вимог у ліквідаційній процедурі.
Судами першої та апеляційної інстанції було відмовлено у збільшенні грошових вимог, оскільки вони не є поточними в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. Ці суди у своїх рішеннях спиралися на те, що зазначив сам податковий орган: нарахування були проведені за період з 01.01.2017, а провадження у справі про банкрутство ТОВ відкрито 11.02.2020.
Водночас заявлені грошові вимоги ГУ ДПС області не можуть бути віднесені і до конкурсних.
Що важливіше – дата ППР чи період нарахування ПЗ?
Суди зауважили, що оскільки податкові повідомлення-рішення (далі – ППР) були прийняті ГУ ДПС області 30.09.2022, то грошове зобов’язання госпсуб’єкта щодо сплати податкових платежів за цими ППР настає з наступного дня після дня їх отримання. Тобто в будь-якому випадку не раніше 30.09.2022.
Водночас постанову про визнання боржника банкрутом у цій справі прийнято господарським судом 05.05.2020.
Окрім того, ВС у постанові від 14.08.2019 у справі №913/412/16 дійшов висновку, що виходячи зі змісту положень ст. 57 – 58 ПКУ, грошові зобов’язання госпсуб’єкта щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом під час податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством – платником податків ППР із зазначенням суми грошового зобов’язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або після завершення оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням законної сили відповідним судовим рішенням.
Але ГУ ДПС посилається на пп. 78.1.7 ПКУ щодо права податкового органу здійснити документальну позапланову перевірку, зокрема у разі коли порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків. При цьому податкова стверджує, що податкові зобов’язання боржника виникли за період 01.01.2017 по 02.08.2022, тобто до відкриття судом ліквідаційної процедури (до 05.05.2020). Також судами не заперечується те, що податкові зобов’язання були нараховані за період 2017, 2018 та I півріччя 2022 року, тобто за період до визнання боржника банкрутом.
На нашу думку, це питання є вкрай важливим, адже, з одного боку, підприємство-банкрут відповідає більшим обсягом майна (що є в наявності), а з іншого – це може зачепити й керівника (не варто забувати про солідарну відповідальність керівника за ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).
Для цілей банкрутства – ПЗ з дати подання звітності
Отже, предметом спору у коментованій нами справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі ППР, прийнятого після визнання боржника банкрутом.
Втім, ВС має різні позиції з цього питання:
- ВС у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов висновку про те, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов’язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство,
- хоча норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника вже у ліквідаційній процедурі (постанови ВС від 25.07.2023 у справі №922/5231/21, від 14.06.2023 у справі №904/5743/20),
- водночас грошове зобов’язання платника податків може існувати як узгоджене зобов’язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов’язання, а також як неузгоджене зобов’язання, коли грошове зобов’язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов’язання не означає, що зобов’язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство (постанова Великої Палати ВС від 15.12.2020 у справі №904/1693/19).
Разом з тим у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань та надіслати платнику податків ППР про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання.
Натомість положення п. 58.1 ПКУ встановлює загальні підстави і порядок надсилання ППР і не пов’язує з цією дією виникнення ПЗ у платника податку (п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати ВС від 15.12.2020 у справі №904/1693/19).
Таким чином, ВС у коментованій нами справі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов’язання боржника щодо сплати податкових платежів за ППР настає з наступного дня після дня їх отримання, тобто в цій справі – вже після визнання ТОВ банкрутом.
Положеннями податкового законодавства визначено обов’язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов’язок самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації за відповідним податком.
Від редакції
Отже, залишається сподіватись, що суди:
- уважно досліджуватимуть зміст акта перевірки й ППР та встановлюватимуть саме момент виникнення грошових зобов’язань у боржника і періоду, за який податковим органом здійснено їх нарахування, – тобто з’ясовуватимуть фактичні обставини щодо встановлення підстав та моменту виникнення грошових вимог, які податкова заявляє після визнання платника податків банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
- відхилятимуть грошові вимоги податкових органів до банкрутів і не включатимуть їх до реєстру вимог кредиторів, якщо зобов’язання банкрута щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені (узгодженого грошового зобов’язання) виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.