Коментар до Постанови ВС від 11.01.2024 у справі №810/3210/17
Більшість «єдинників» знає про те, що податкові борги краще не накопичувати. Інакше це може призвести до переходу на загальну систему оподаткування. Знають про це і податківці. Проте, як виявилося, те, як правильно застосовувати цю заборону, знають не всі. І щоб з’ясувати це, довелося дійти аж до ВС.
Зміст справи
ДП є платником єдиного податку 4-ї групи, про що свідчать дані з Реєстру платників ЄП.
У лютому ДП подало всі необхідні документи на виконання вимог пп. 298.8.1 ПКУ. Нагадаємо, що цей підпункт на підтвердження відповідності перебування у 4-й групі платників ЄП вимагає подавати:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Всі ці документи були прийняті без заперечень, про що свідчить квитанції №2 щодо кожної поданої звітності.
Але згодом податковий орган листом «Про відмову у прийманні податкової звітності» повідомив ДП про те, що надіслана ним податкова звітність не вважається поданою. Причина – наявність податкового боргу з ПДВ! Тому ДП не може бути зареєстрований/перебувати платником єдиного податку 4-ї групи.
Податковий борг: важливо у разі переходу чи у разі підтвердження права бути у 4-й групі?
Суд першої інстанції наголосив, що, надаючи у строки, встановлені пп. 298.8.1 ПКУ (до 20 лютого поточного року), перелік відповідних звітних документів, підприємство не здійснювало дій, спрямованих на перехід на спрощену систему оподаткування. Це було лише щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку.
Також суд наголосив, що податковим органом не встановлено неподання у повному обсязі або наявність помилок у документах, поданих для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку ДП. Таким чином, підстави для непідтвердження статусу платника єдиного податку 4-ї групи у податкового органу були відсутні.
А що ж до податкового боргу, то з ним треба розбиратися окремо. У будь-якому разі наявність податкового боргу не може бути причиною для неприймання документів, поданих на підтвердження статусу платника 4-ї групи!
І це логічно, на нашу думку: адже податковий борг може виникнути на будь-яку дату протягом року. І податківці не чекатимуть на скасування статусу «єдинника» до наступного підтвердження статусу (подання звітності). Чому ж цього разу вони пов’язали ці дві події?
Згідно з пп. 291.5-1.3 ПКУ, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Суд наголошує на тому, що за наявності в контролюючого органу підстав вважати, що ДП не може бути платником єдиного податку, він, згідно з п. 299.10 ПКУ, може прийняти рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Податківці цього не зробили. Точніше, вони не скористалися правом анулювати реєстрацію платника ЄП через податковий борг, а анулювали цю реєстрацію через нібито неподання документів на підтвердження статусу платника 4-ї групи. Що, звісно, не відповідає дійсності і абсолютно неправильно.
На яку дату виник податковий борг і чому це важливо?
Суд звернув також увагу, що наявність боргу на 01 січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус.
При цьому суд звертає увагу на те, що для тих суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз. третім п. 59.1 ПКУ, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Що вирішив ВС
ВС вважає, що в розглянутій ситуації вимоги приписів пп. 298.8.1 ПКУ ДП як сільськогосподарським товаровиробником для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку виконані у повному обсязі.
При цьому ВС погодився із попередніми судовими інстанціями щодо їхньої оцінки дій податківців.
Адже системний правовий аналіз норм ПКУ дає підстави для висновку: законодавцем чітко розмежовано поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку. Податковий борг заважає бути платником ЄП, проте тим, хто лише прагне перейти на сплату ЄП, і тим, хто вже є платником ЄП, він заважає по-різному!
ВС вважає в розглянутій ситуації неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу з ПДВ сільгосппідприємств за операціями з продукцією тваринництва як підставу відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку з посиланням на приписи пп. 291.5-1.3 ПКУ.
Адже ці приписи встановлюють умови, за якими суб’єкт господарювання не може стати платником єдиного податку 4-ї групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосується підтвердження статусу такого платника. А коли йдеться про того, хто вже є платником ЄП 4-ї групи і лише підтверджує своє право ним бути, ці приписи не працюють.
Аналогічні висновки наведено у постанові ВС від 22.07.2022 у справі №818/2056/18 – у цій справі суд також підтвердив, що дії податкового органу щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4-ї групи є протиправними, оскільки наявність станом на 1 січня базового (звітного) року податкового боргу є умовою, яка виключає набуття цього статусу, проте вона не стосується підтвердження статусу такого платника. Проте наголосив, що оскільки податковим органом не проводилась документальна перевірка підприємства, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників ЄП, то податковим органом безпідставно податковим деклараціям присвоєно статус «не визнано як податкову декларацію».
У коментованій нами справі ВС наголосив, що у цьому випадку податковий орган лише обмежився констатацією факту наявності у ДП станом на 1 січня попереднього року податкового боргу. При цьому жодних доказів наявності у ДП такого боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів контролюючим органом не надано.
