Коментар до Постанови ВС у справі від 24.04.2024 №756/11019/22
За загальним правилом договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо стороною договору є фізична особа, то також і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ст. 799 ЦКУ).
У разі передачі ТЗ в лізинг сторони мають враховувати, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч. 2 ст. 806 ЦКУ). Під параграфом мається на увазі параграф 6 глави 58 «Найм (оренда)» ЦКУ, а під законом – решта законодавства, зокрема, і Закон про фінлізинг, про який ми ще згадаємо далі.
З огляду на це у фізичної особи виник спір з ТОВ при отриманні ТЗ у фінансовий лізинг – договір за участю такої фізособи не посвідчений нотаріально. Тож чи є такий договір дійсним без нотаріального посвідчення? Розглянемо на прикладі із судової практики.
Зміст справи
За укладеним договором фінлізингу у 2021 році фізособа отримала від ТОВ ТЗ у фінлізинг на строк 24 місяці.
На виконання договору фізособа внесла авансовий платіж на поточний рахунок ТОВ. Проте згодом платити припинила і виникла заборгованість.
Актом тимчасового вилучення майна (в межах застосування оперативно-господарських санкцій) у зв’язку із наявністю заборгованості зі сплати лізингових платежів у фізособи цей автомобіль був вилучений на користь ТОВ.
Далі ТОВ надіслало фізособі повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, в якому повідомило, що договір фінансового лізингу вважається розірваним.
Фізособа звернулася до суду з позовом про захист своїх прав. При цьому фізособа обрала цікаву аргументацію: оскільки договір не був посвідчений нотаріально та є недійсним в силу закону, позивач просив визнати такий договір нікчемним та повернути йому всі сплачені на користь ТОВ платежі.
Довідково: у разі недійсності правочину кожна зі сторін договору зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦКУ).
Тобто норма закону на цей випадок є. Але чи можна її застосувати в цьому випадку?
Особливості договору фінлізингу авто
Суди наголосили, що цей спір між сторонами виник саме з приводу дотримання вимог чинного законодавства під час укладення договору фінансового лізингу за участю фізособи.
А для такої ситуації слід врахувати вимоги не лише ЦКУ, а й приписів Закону про фінлізинг, який набрав чинності 13.06.2021 та поширюється на всі договори, укладені після цієї дати.
Відповідно до ст. 806 ЦКУ за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Не так давно у постанові Верховного Суду від 03.04.2023 у справі №465/1231/22 (провадження №61-6251св22), ВС наголосив, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил ст. 628 ЦКУ.
В силу положень ст. 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а за участю фізичної особи – підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦКУ).
При цьому до договору лізингу можуть застосовуватися лише загальні норми §1 глави 58 ЦКУ, а не інші параграфи цієї глави, у т.ч. положення §5 «Найм (оренда) транспортного засобу», які вимагають нотаріального посвідчення договорів найму ТЗ.
Договір фінлізингу ТЗ вимагає лише підпису сторін
ВС вважає, що у спорі за коментованим нами судовим рішенням правовідносини, які виникли за договором лізингу ТЗ між фізособою та ТОВ щодо належного його виконання (у т.ч. у частині належної сплати платежів та наслідків їх невиконання) регулюються цим Законом про фінлізинг від 04.02.2021 №1201.
Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил ст. 628 ЦКУ.
Згідно зі ст. 15 Закону про фінлізинг договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.
Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.
Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї зі сторін такого договору (ч. 3 ст. 15 Закону про фінлізинг).
Таким чином, починаючи з 13 червня 2021 року нормами Закону про фінлізинг передбачено, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї зі сторін такого договору.
Оскільки перед укладенням та на момент укладення договору фінансового лізингу фізособа не заявляла вимог щодо нотаріального посвідчення договору, суд вважає, що оспорюваний договір відповідає вимогам Закону про фінлізинг та є дійсним. А отже, фізособа, яка не сплачували всі належні за договором платежі не має права після розірвання договору через порушення його умов на повернення всіх попередньо сплачених коштів.
Окремо нагадаємо, що у разі порушення інших вимог закону про фінлізинг та ЦКУ, які тягнуть за собою нікчемність (недійсність) договору, лізингоодержувач може вимагати повернення сплачених ним за таким недійним договором платежів.