Коментар до Постанови ВС від 05.12.2024 у справі №380/19286/23
ТОВ на підставі контракту від 17.08.2021 було ввезено на митну територію України товари та подано до митниці для митного оформлення за митними деклараціями відповідні товари. Однак інспектор митного органу склав картки відмови у прийманні митної декларацій на підставі рішення про невідповідність митної вартості товарів, зазначеної у цих деклараціях.
Тобто Митниці не сподобалась ціна, з якої треба сплатити ПДВ, мито тощо за імпортований товар.
А декларант же ж так готувався до оформлення! ТОВ було надано митному органу усі необхідні та достатні документи (які не містять розбіжностей, що могли б вплинути на неправильний розрахунок митної вартості), передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.
Вирішуйте самі – до декларацій ТОВ було подано документи на підтвердження заявленої вартості товарів, зокрема:
- ЗЕД-контракт з додатками;
- автотранспортні накладні;
- інвойси та специфікації до них;
- сертифікати про походження товарів;
- довідки про транспортні витрати;
- договір про надання послуг митного брокера;
- договір (контракт) про перевезення;
- митні декларації країни відправлення;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги.
Але Митниця надіслала декларанту повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, серед яких – розрахунок витрат на навантаження товару на борт судна.
У відповідь ТОВ подало письмові пояснення, до яких долучило підтвердні документи (здебільшого – повторно). Тобто декларант повторно пояснив, як була сформована ціна товару. І що витрати на навантаження судна його (і Митницю) абсолютно не повинні цікавити (чому – пояснимо нижче).
Але Митниця і далі щось підозрювала і вказала на розділ контракту «Продавець». Цей розділ повинен містити підпис та печатку продавця. І вони мають бути ідентичними підпису і печатці в додатках до цього контракту, якими вносяться зміни щодо ціни товару та терміну дії контракту. Митниця заявила про неспівпадіння, і це дало підстави вважати, що документи мають ознаки підробки. У цій ситуації декларанту нічого не залишалося, крім звернутися до суду.
Витрати на навантаження судна
Відповідно до положень ЗЕД-контракту, його сторонами погоджено використання одного із правил Інкотермс 2010 – FOB.
За цим правилом, у порту відвантаження продавець зобов’язаний:
- за власний рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту,
- виконати митні формальності, необхідні для вивезення.
А ціна FOB (FOB ргісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна, вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Тож вказані витрати на навантаження товару на борт судна мають бути включені до загальної вартості товару та не потребують додаткового підтвердження шляхом відображення окремою статтею витрат або в окремому комерційному документі.
Також умовами контракту не передбачено жодних спеціальних умов щодо пакування товару. Так, згідно з положеннями пунктів 4.2 та 4.5 ЗЕД-контракту товар має бути упакований в оригінальній тарі виробника і маркований згідно з інструкцією Покупця, а вартість пакування та маркування входить у ціну товару.
Тому вимога Митниці про надання розрахунку таких складових вартості товару є безпідставною. Адже, за змістом пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у разі якщо вони не включалися до такої ціни.
Що сказали суди
Суд першої інстанції зазначив про помилковість висновку митного органу щодо відсутності інформації про включення/невключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме – вартість упаковки або робіт, пов’язаних з пакуванням. Адже за умовами ЗЕД-контракту №3081 обов’язок упаковки і маркування товару покладається на Продавця, а тому ці витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.
Натомість суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення наказу Мінфіну від 24.05.2012 за №599, яким затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення, став на бік Митниці.
Адже в розділі III графи 20 митної декларації зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів за відповідним переліком. І, на думку апеляційного суду, цей перелік документів не є вичерпним, на що вказує фраза «можуть належати».
Таким чином, у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків.
Що вирішив ВС?
Щодо митної вартості товару
ВС наголосив, що Митниця може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст. 53 МКУ.
Це випадки, коли:
- раніше подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості,
- наявні ознаки підробки,
- або подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або якщо Митниця має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Отже, витребування Митницею додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.
При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МКУ!
А ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості Митницею лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо підробки підписів
Окремо ВС розглянув звинувачення Митниці щодо того, що ЗЕД-контракт у розділі «Продавець» містить підпис та печатку продавця, що не є ідентичними копіями підпису і печатки в додатках до цього контракту, якими вносяться зміни щодо ціни товару та терміну дії контракту.
Митниця стверджувала, що це дало їй підстави вважати, що ці документи мають ознаки підробки. Проте такі висновки є припущенням фахівців Митниці та не підтверджуються жодними доказами (експертизами, висновками спеціалістів-експертів, повідомленнями відповідних компетентних органів тощо).
Таким чином, на думку ВС, всі подані декларантом Митниці документи, у т.ч. у відповідь на повідомлення з вимогами надати додаткові документи, підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, яка базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. А тому Митниця неправомірно відмовила ТОВ у визнанні задекларованої ним митної вартості товару.