Податківці у підкатегорії 102.02 «ЗІР» зауважили, що згідно з пп. 140.5.11 ПКУ у редакції, що діє з 23.05.2020, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.
Внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій звітності, платником податку здійснюється відповідно до норм ст. 50 ПКУ.
Пунктом 50.1 ПКУ встановлено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ПКУ:
- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПКУ у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;
- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відс. від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Пеня нараховується відповідно до ст. 129 ПКУ.
Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіна від 31.12.1999 р. №318 (далі – П(С)БО 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Зокрема, визнані штрафи та пеня включаються до інших операційних витрат (п. 20 П(С)БО 16).
Таким чином, суми штрафу та пені, нараховані платником податку при самостійному виправленні помилок за попередній податковий (звітний) період, визнаються витратами згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування. При цьому на суму таких штрафів та пені податкова різниця для збільшення фінансового результату до оподаткування не виникає.
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (ч. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями). Тому, з питання відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності виправленого податку на прибуток, нарахованих сум штрафу та пені доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.