З 01.01.12 р. набирають чинності зміни до ПКУ, що стосуються спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, прийняті Законом України від 04.11.11 р. №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».
Відповідно до п. 1 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПКУ оподаткування суб’єктів малого підприємництва здійснюється на підставі Указу Президента України від 03.07.98 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі — Указ №727).
Норми ПКУ, які регламентують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, розроблені під впливом економічної ситуації сьогодення. Крім того, зазначеними змінами враховано неузгодженості та прогалини, виявлені під час застосування на практиці Указу №727.
Отже, розглянемо деякі відмінності згаданих нормативно-правових актів, які стосуються відповідальності приватних підприємців — платників єдиного податку за порушення вимог щодо перебування на спрощеній системі оподаткування.
Указом №727 не було чітко передбачено наслідків порушення суб’єктами малого підприємництва його вимог, крім переходу на загальну систему оподаткування. Така прогалина у законодавстві зумовлювала непоодинокі спори фізосіб-підприємців з органами ДПС, що призводило до оскарження платниками податків дій та рішень податкової у суді.
На відміну від Указу №727, норми глави 1 розділу XIV ПКУ визначають чіткі наслідки порушення платником податків вимог щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ст. 291 ПКУ), зокрема у п. 293.4 ст. 393 ПКУ передбачено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп (для фізосіб-підприємців) у розмірі 15 відсотків:
1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 п. 291.4 статті 291 ПКУ;
2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;
4) до доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Також у п. 293.8 ст. 293 ПКУ передбачено особливості застосування ставок, установлених пп. 293.3 — 293.5 ст. 293 ПКУ, зокрема застосування платниками єдиного податку першої, другої і третьої груп (фізособами-підприємцями) до суми перевищення ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також їх перехід на застосування інших ставок єдиного податку або на загальну систему оподаткування.
Нововведенням ПКУ, на відміну від Указу №727, є те, що у ньому міститься порядок та підстави анулювання свідоцтва платника єдиного податку, серед яких перевищення граничного обсягу доходу; здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування; застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.7 статті 291 ПКУ; перевищення чисельності фізосіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку; несплата протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому ПКУ, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку, тощо.
Також у статті 5 Указу №727 зазначено, що суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України. Проте до 01.01.11 р. не було визначено чіткого порядку застосування штрафних санкцій до фізосіб — платників єдиного податку, у зв’язку з чим неодноразово суми штрафних санкцій ставали предметом судового оскарження.
З набранням чинності змінами до ПКУ платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (ст. 300 ПКУ).
Так, главою 11 розділу ІІ ПКУ передбачено застосування штрафних санкцій до фізосіб — платників єдиного податку за порушення строків сплати єдиного податку та неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій.
