Директор, який звільнився, тепер є для підприємства колишнім працівником, звичайною фізособою, за навчання якої це підприємство і надалі сплачує. Тому підстав відносити витрати на рахунок 92 у підприємства більше немає, їх потрібно відносити на субрахунок 949.
У наведеному випадку й надалі діє звільнення від сплати ПДФО з оплати за навчання у вітчизняних навчальних закладах фізособи, незалежно від того, чи перебуває вона в трудових відносинах із підприємством, чи ні, якщо його вартість не перевищує трикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний чи неповний місяць навчання. Це випливає з норми пп. 165.1.21 ПКУ.
Суму, сплачену за навчання директора, яка звільняється від ПДФО відповідно до пп. 165.1.21 ПКУ, треба відображати в додатку 4ДФ до об’єднаної звітності за ознакою доходу «145».
На підставі пп. 1.2 та 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зазначена сума витрат на навчання не включається і до бази оподаткування ВЗ.
Якщо вищезазначені умови не виконано (зокрема, вартість навчання більша або оплата здійснюється не на користь навчальних закладів, згаданих у пп. 165.1.21 ПКУ), тоді вся вартість оплати за навчання оподатковується ПДФО як дохід у вигляді додаткового блага (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ). Також утримується ВЗ. У додатку 4ДФ об’єднаної звітності вартість такого навчання слід буде відобразити за ознакою доходу «126».
Витрати на навчання згідно з пп. 3.10 Інструкції №5 та п. 9 розділу ІІ Переліку №1170 не включатимуть до бази нарахування ЄСВ, відповідно у додатку 1 об’єднаної звітності вартість навчання відображати не треба.
Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до П(С)БО або МСФЗ, на податкові різниці у разі їх застосування.
Якщо підприємство коригує фінрезультат, воно має взяти до уваги пп. 140.5.10 ПКУ, за яким фінрезультат збільшується на суму перерахованої безповоротної фіндопомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку на прибуток, крім фізосіб, які є платниками ПДФО. По суті, ця норма означає, що додаткове благо, надане фізособі, оподатковується тільки один раз – у цієї фізособи, яка сплачує з вартості отриманого додаткового блага ПДФО за ставкою 18%, такою самою, як і ставка податку на прибуток. Тому в цьому випадку підприємство – платник податку на прибуток не збільшує фінрезультат на суму, яка вже оподаткована ПДФО.
Норма пп. 140.5.10 ПКУ працює і в тому разі, якщо виплата фізособі звільнена від ПДФО, адже принцип оподаткування «один раз в отримувача» не змінюється.