ДПС у Житомирській області інформує, що відповідно до пп. 164.2.8 та пп. 14.1.268 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи, зокрема доходи, отримані у вигляді дивідендів (крім зазначених у пп. 165.1.2 та 165.1.41 ПКУ).
Підпунктом 162.1.1 ПКУ встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують іноземні доходи.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розд. IV ПКУ, відповідно до пп. 163.1.3 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ПКУ, пп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ПКУ, крім:
а) доходів, визначених пп. 167.5.4 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 ПКУ;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11-1 ПКУ.
З метою усунення подвійного оподаткування суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ (п. 13.4 ПКУ).
Відповідно до п. 13.5 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Згідно з абзацом першим пп. 170.11.2 ПКУ у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній Декларації.
Водночас сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (пп. 170.11.4 ПКУ).
При цьому, згідно з п. 164.4 ПКУ, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України (далі – НБУ), що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
У разі відсутності у платника податку підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами (абзац другий пп. 170.11.2 ПКУ).
Враховуючи викладене, база для нарахування ПДФО з іноземного доходу у вигляді дивідендів, на яку зменшується сума річного податкового зобов’язання, визначається:
- за умови документального підтвердження дати отримання іноземного доходу у вигляді дивідендів розрахунок ПДФО проводиться із сум таких дивідендів, отриманих протягом звітного року та перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на дату їх отримання;
- якщо дата отримання іноземних доходів у вигляді дивідендів документально не підтверджена, то ПДФО розраховується із загальної суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року. При цьому такі доходи вважаються такими, що отримані у останньому календарному місяці звітного року та перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на 31 грудня звітного року.
